Ефрос Анатолій Васильович

Ефрос Анатолій Васильович
Дата народження20 вересня 1925(1925-09-20) Редагувати інформацію у Вікіданих або 3 липня 1925(1925-07-03)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняХарків, СРСР
Дата смерті13 січня 1987(1987-01-13)[2] Редагувати інформацію у Вікіданих (61 рік)
Місце смертіМосква, СРСР
ПохованняКунцевський цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materРосійський університет театрального мистецтва Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіятеатральний режисер, кінорежисер
Кар'єра1951—1986
ЗакладРосійський академічний молодіжний театр Редагувати інформацію у Вікіданих, Театр Ленком Редагувати інформацію у Вікіданих, Театр на Броннійd Редагувати інформацію у Вікіданих, Вищі курси сценаристів і режисерівd Редагувати інформацію у Вікіданих і Театр на Таганці Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів
заслужений діяч мистецтв РРФСР
IMDbID 0250620 Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ефрос.

Анатолій Васильович Ефрос (справжнє ім'я: Натан Ісайович Ефрос[3]; 3 липня 1925, Харків, УРСР, СРСР — 13 січня 1987, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський режисер театру і кіно, педагог. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1976).

Біографія

Народився в родині службовця авіаційного заводу. У роки німецько-радянської війни до 1945 року перебував в евакуації в Пермі, де працював слюсарем на Харківському авіаційному заводі, який був евакуйований тодішнє місто Молотов.

З дитинства захоплювався театром, тому в 1943 році вступив до акторської студії Завадського Ю. О. при Театрі імені Моссовєта, який в той час знаходився в евакуації. В 1944 році — вступив на режисерський факультет Російського інституту театрального мистецтва, який закінчив в 1950 році (майстерня Петрова М. В. та Кнебель М. Й.).

Дебютував як режисер в 1951 році своєю виставою «Прага залишається моєю» у Центральному будинку культури залізничників. На професійній сцені дебютував у тому ж році у виставі «Приїжджайте в Дзвінкове» за п'єсою Корнійчука О. Є. в Московському обласному драматичному театрі ім. Острівського.

Центральний дитячий театр

В 1951—1953 роках Ефрос набирався досвіду в Рязанському драматичному театрі. У 1954 році став художнім керівником Центрального дитячого театру в Москві.

В Центральному дитячому театрі свою кар'єру починали Олег Єфремов та запрошені Ефросом актори Олег Табаков і Лев Дуров.

«Ленком» і Театр на Малій Бронній

У 1963—1967 рр. — Ефрос став головним режисером театру «Ленком», який в ті часи переживав не кращі дні. За короткий час йому вдалось відродити цей театр. В репертуарі він надав перевагу сучасній драматургії.

В 1967—1984 рр. — став режисером в театрі на Малій Бронній. Коли засновник театру на Таганці і режисер Юрій Любимов потрапив у немилість і був позбавлений радянського громадянства в 1984 році, Ефроса призначили головним режисером цього театру. Призначення призвело до конфліктів у трупі.

Роботи

Театральні роботи

Ранні постановки

Рязанський драматичний театр

Центральний дитячий театр

«Современник»

Фільмографія

Режисер-постановник:

Сценарист:

Нагороди

Примітки

  1. ↑ Большая российская энциклопедия — Москва: Большая российская энциклопедия, 2004.
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Анатолій Ефрос в енциклопедії «Кругосвет». Архів оригіналу за 1 липня 2018. Процитовано 24 червня 2018.
  4. ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР от 2 июля 1985 года № 2762 «О награждении тов. Эфроса А. И. орденом Трудового Красного Знамени». Архів оригіналу за 27 березня 2019.

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Ефрос Анатолій Васильович