|
Ерік Равіліус
Ерік Вільям Равіліус (англ. Eric William Ravilious; 22 липня 1903, Лондон, Велика Британія — 2 вересня 1942, Кальдадарнес, Ісландія) — британський художник, дизайнер, ілюстратор книг і гравер по дереву. Народився у Лондоні, виріс у Східному Сассексі. Відомий своїми акварелями Саут-Даунс, в яких англійські краєвиди та національний колорит передаються з незвичайною модерністською чуттєвістю та ясністю. У роки Другої світової війни служив військовим художником і загинув в авіакатастрофі в Ісландії[4][5]. БіографіяРавіліус народився 22 липня 1903 року на Черчфілд-роуд в Актоні (район на заході Лондона), у родині Френка Равіліуса та його дружини Емми (уродженої Форд)[6][7]. Коли він був ще маленьким, сім'я переїхала до Істборна у Сассексі, де його батьки володіли антикварним магазином[8]. Равіліус здобув освіту в Істборнській гімназії. У 1919 році він вступив до Істборнського художнього коледжу, у 1922 році почав навчання у Школі дизайну Королівського художнього коледжу, де незабаром потоваришував з Едвардом Боденом. З 1924 року навчався у Пола Неша, який заохочуючи захоплення Равіліуса ксилографією, був доволі вражений його роботами та запропонував членство у Товаристві ксилографів у 1925 році, всіляко допомагаючи молодому художнику отримувати замовлення[8]. У 1925 році Равіліус отримав стипендію для подорожі до Італії, під час якої відвідав Флоренцію, Сієну та міста Тоскани. Після цього він почав викладати в Істборнській школі мистецтв, з 1930 року — у Королівському коледжі мистецтв[8]. У тому ж році він одружився з художницею та граверисткою Ейлін Люсі «Тірзе» Гарвуд[9][10]. У них було троє дітей: Джон Равіліус (1935—2014); фотограф Джеймс Ревіліус (1939—1999); Енн Ульманн (1941–), автор і редактор книг про своїх батьків і їхню роботу[11]. Між 1930 і 1932 роками Равіліус із дружиною жили в Гаммерсміті, на заході Лондона, де з вікон їхнього будинку відкривався вид на річку, де вони купалися та влаштовували перегони на човнах[9]. Коли Равіліус закінчив ККМ, то разом зі своїм другом Боуденом переселився до Грейт-Бардфілда та почав досліджувати сільську місцевість Ессекса у пошуках сюжетів для малювання. Спочатку, до 1934 року, Равіліус і Гарвуд жили в одному будинку з Боуденом і його дружиною Шарлоттою Ептонгод, але потім орендували будинок у замку Гедінгем[12]. Свою першу персональну виставку «Виставка акварельних малюнків» Равіліус провів у листопаді 1933 року у галереї Цвеммер у Лондоні. На ній було продано 20 із 37 виставлених робіт. Друга виставка, проведена там же у лютому 1936 року, знову мала успіх: 28 з 36 виставлених робіт були продані[12]. Третя персональна виставка Равіліуса відбулася у галереї Arthur Tooth & Sons у 1939 році[12]. Ще до початку Другої світової війни Равіліус дотримувався антифашистських настроїв, зокрема надавав у 1937 році свої роботи на виставку «Художники проти фашизму». Равіліус був активним учасником кампанії Міжнародної асоціації художників із підтримки республіканців у Громадянській війні в Іспанії. З початком війни він зібрався йти в армію солдатом, але піддавшись вмовлянням друзів передумав і приєднався до Королівського корпусу спостерігачів (Royal Observer Corps) у Гедінгемі. Потім у грудні 1939 року його прийняли штатним художником до Комітету військових художників (War Artists' Advisory Committee). Він отримав звання почесного капітана Королівської морської піхоти[13][14]. Його зарахували до адміралтейства[15], і він почав службу у лютому 1940 року на корабельні Чатем. Там, він малював кораблі біля пристані, повітряні кулі загородження та різні берегові споруди. Двох моряків, зображених Равіліусом, пізніше нагородили хрестом «За видатні заслуги»[16]. 24 травня 1940 року Равіліус відплив до Норвегії на борту HMS Highlander, який супроводжував «Глорієс», і сили, відправлені для захоплення Нарвіка[17]. Після повернення з Норвегії Равіліуса відправили до Портсмута, де він малював інтер'єри підводних човнів у Госпорті та берегову оборону в Ньюгейвені[18]. Після того, як у квітні 1941 року народилася третя дитина Равіліуса, сім'я переїхала з Грейт-Бардфілда на ферму Айронбрідж недалеко від Шалфорда, Ессекс. Орендна плата за цю ферму виплачувалася частково готівкою, а частково картинами, які є небагатьма приватними роботами Равіліуса виконаними під час війни[12]. У жовтні 1941 року Равіліус перебрався до Шотландії, провівши шість місяців у Дуврі. У Шотландії Равіліус спочатку зупинявся з Джоном Нешем та його дружиною у їхньому котеджі на затоці Ферт-оф-Форт, де малював судна морського конвою з сигнальної станції на острові Мей та гідролітаки на авіабазі в Данді[17]. На початку 1942 року Равіліуса відправили до Йорка, та коли його дружина захворіла, йому дозволили вирушити на найближчу до будинку базу Королівських ВПС, де він перебував до її одужання. У той час він почав регулярно літати на «Тайгер Мот» з бази Королівських ВПС у Sawbridgeworth і робити нариси у польоті із задньої кабіни літака[17]. На борту Lockheed Hudson Mk III 28 серпня 1942 року Равіліус прилетів до Рейк'явіка в Ісландії, а потім попрямував до Кальдадарнесу на базу Королівських ВПС. У день його прибуття, 1 вересня, один із Lockheed Hudson 48-ї ескадрильї Королівських ВПС не повернувся з патруля. На світанку наступного ранку на пошуки зниклого літака відправили три літаки, і Равіліус вирішив приєднатися до одного з екіпажів. Літак, на якому він знаходився, також не повернувся, і після чотирьох днів подальших пошуків Равіліуса та екіпажу із чотирьох осіб оголосили загубленими в бою. Тіло Равіліуса так і не було знайдено. Пам'ять про Равіліуса увічнена на чатемському військово-морському меморіалі, розташованому в місті Чатем (графство Кент, Великобританія)[17][19]. У 1946 році вдова Равіліуса вийшла заміж за англо-ірландського радіопродюсера Генрі Суонзі[11]. ТворчістьГравюри й ілюстрації За життя Равіліус намалював понад 400 ілюстрацій та створив понад 40 ксилографій для книг та журналів[20]. Його першим замовленням 1926 року було ілюстрації для роману для лондонського видавництва Джонатана Кейпа. Потім він ілюстрував для видавництв Lanston Corporation, Golden Cockerel Press, Curwen Press і Cresset PressLanston[8]. Його ксилографія із зображенням двох джентльменів вікторіанської епохи, що грають у крикет, з'являлася на обкладинці кожного випуску альманаху Wisden Cricketers з 1938 року[21]. У середині 1930-х років Равіліус зайнявся літографією, зробивши відбиток гавані Ньюгейвен для схеми «Сучасні літографії» та набір повносторінкових літографій, переважно інтер'єрів магазинів, для книги «High Street» з текстом Дж. М. Річардса[21]. Після свого походу на підводному човні під час війни він зробив серію літографій про підводні човни[22][23][24]. ФрескиУ 1928 році Равіліус, Боден і Чарлз Магоні намалювали серію фресок у Морлі-коледжі на півдні Лондона, над якими вони працювали протягом цілого року. Їхні роботи були описані Дж. М. Річардсом як «чіткі у деталях, чисті кольори, з дивним гумором у їхніх маріонеткових фігурах» і «дивовижний відхід від традицій настінного живопису того часу», але їх знищило бомбардування у 1941 році. На початку 1933 Равіліус і його дружина писали фрески в готелі «Midland» у Моркамі, у 1934 році Равіліосу доручили намалювати фрески на стінах чайної кімнати на пірсі Вікторія в Колвін-Бей[25]. Після часткового обвалення пірса фрески довго вважалися невідновлюваними, але до березня 2018 року одну з фресок частково відновили та не виключена можливість врятувати частини з другої фрески[25]. Дизайнерські роботи Після успіху своєї другої виставки Равіліус отримав замовлення на дизайн порцелянового посуду від знаменитої британської фірми Веджвуд. Він створив дизайн пам'ятного кухля на ознаменування невдалої коронації Едуарда VIII; зовнішній вигляд якого переглянули до коронації Георга VI[12]. Серед інших його дизайнерських робіт — кухоль Alphabet (1937)[26], порцелянові чайні сервізи Afternoon Tea (1938), Travel (1938) та Garden Implements (1939), а також кубок для Дня човнових перегонів у 1938 році[27]. Випуск посуду з дизайном від Равіліуса продовжувався й у 1950-х роках, а дизайн пам'ятного кухля для коронації посмертно переробили до коронації Єлизавети II у 1953 році[28]. Равіліус також займався дизайном скла для Stuart Crystal у 1934 році, графічною рекламою для лондонського транспорту та дизайном меблів для Dunbar Hay у 1936 році[27]. Акварелі За винятком коротких експериментів з олією у 1930 році, Равіліус малював майже виключно аквареллю[8]. Особливо вирізняються незвичайною модерністською чуттєвістю та ясністю його акварельні пейзажі крейдових пагорбів Саут-Даунс навколо Беддінгема. Равіліус часто повертався туди в пошуках натхнення та говорив, що «перебування там повністю змінило мій світогляд і спосіб малювання, я думаю, тому що колір пейзажу був таким прекрасним, а дизайн настільки красивим очевидним… що мені просто довелося відмовитися від моїх ксилографій»[29]. Деякі з його відомих робіт, як-от «Чай у Ферлонгу», були написані саме там. ВиставкиВиставка «Ерік Равіліус 1903—1942», організована Фондом Віктора Беттл-Лея, проходила у Колчесторі у 1972 році[30]. На виставці 2009 року, там же, були представлені зокрема й роботи Равіліуса[31]. З квітня до серпня 2015 року проходила виставка понад 80 акварельних робіт у Даліджській картинній галереї[32][33]. До 75-річчя з дня смерті митця відбулась виставка робіт Равіліуса та його друзів і партнерів[34], серед них: Джон Неш, Томас Геннель, Едвард Бодем. ГалереяПримітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.jpg)
