Ернст Канторович
Ернст Канторо́вич (нім. Ernst Hartwig Kantorowicz , 3 травня 1895 , Познань — 9 вересня 1963 , Принстон) — німецький і американський історик-медієвіст, представник інтелектуальної історії. БіографіяНародився в Східній Пруссії, в асимільованій і заможній єврейській сім'ї. Його двоюрідна сестра була подругою Георга Зіммеля і перекладачкою праць Анрі Бергсона. Брав участь у Першій світовій війні, служив у кавалерії. Після війни деякий час був членом Фрайкор, брав участь у придушенні Спартаківського повстання. З 1918 року вивчав філософію в Берлінському університеті. 1920 року перейшов на історичний факультет Гайдельберзького університету, закінчив його в 1921 році. У 1922—1930 роках працював приват-доцентом. Входив до найближчого кола поета-символіста Стефана Георге. Неоромантичні погляди та літературні уподобання гуртка вплинули на першу друковану працю Канторовича — біографію імператора Фрідріха II. Очолив кафедру у Франкфуртському університеті (1930 — 1934), але відмовився присягати на вірність нацистській владі, був звільнений. 1938 року переїхав до Оксфорду, де раніше був гостьовим професором, потім в Каліфорнійський університет в Берклі (1939). З 1945 року — громадянин США. Дотримувався консервативних поглядів, але в 1949 році, на хвилі маккартизму, знову відмовився присягати щодо своєї ідеологічної лояльності. У 1951 році, за підтримки Роберта Оппенгеймера, перейшов до Інституту фундаментальних досліджень у Принстоні, де й працював до кінця життя. Наукові інтереси й головна книгаНайвідоміша праця Канторовича — монографія з політичної теології Середньовіччя «Два тіла короля» (1957), яка спочатку пройшла непоміченою, а в 1990-ті роки викликала гарячі суперечки й мала значний вплив на гуманітарні та соціальні науки у США та Європі. Головним опонентом Канторовича був американський історик-медієвіст Норман Кантор, який бачив в історичному підході Канторовича відгомони німецького націоналізму. Увага до символічних форм і церемоніальних аспектів історичного минулого походить від ідей Ернста Кассірера та зближує Канторовича з Ервіном Панофскі (всі троє були в різні роки пов'язані з Принстоном). Публікації
Література
Посилання
Примітки
|