На аматорському рівні виступав за команду «Ам'єн». В сезоні 1929/30 грав у півфіналі національного кубка — проти столичного «Расінга» (1:1, 1:3). Найвідомішим гравцем того складу був Поль Ніколя — учасник трьох футбольних турнірів на Олімпійських іграх. У 1932 році була заснована професіональна ліга. Керівництво «Ам'єна» вирішило залишитися на аматорському рівні, але декілька гравців стали професіоналами: зокрема, Ернест Лібераті перейшов до клубу «Фів», а Селестен Дельмер — до «Ексельсіора».
У дебютному сезоні зіграв 17 матчів і забив 11 м'ячів, а його клуб закріпився в елітній лізі. Чемпіонат 1933/34 команда з Лілля завершила на другій позиції, лише одним очком поступилися переможцю турніру — «Сету». Особистий внесок Лібераті — 25 ігор, 15 голів (26 відсотків від загальнокомандного здобутку). Наступний сезон пропустив через травму, а «Фіви» опустилися у другу половину турнірної таблиці.
У складі національної команди дебютував 23 лютого 1930 року. На стадіоні у Порту французи зазнали поразки від збірної Португалії (0:2). Навесні провів ще дві гри й потрапив до заявки на світову першість в Уругваї.
На турнір приїхали лише чотири європейських збірних: Бельгії, Румунії, Франції і Югославії. У стартовому матчі групи «А» французи здобули переконливу перемогу над збірною Мексики (4:1). На 19-й хвилині Люсьєн Лоран відкрив рахунок у грі, наприкінці першого тайму Марсель Ланжіє його подвоїв, а в другій половині Андре Машіно зробив «дубль». Але в наступних поєдинках зазнали мінімальних поразок від збірних Аргентини й Чилі. У підсумку третє місце, а переможці групи — аргентинці — дійшли до фіналу, де поступилися господарям змагання.
14 травня 1931 року на стадіоні в Коломбі, французи здобули сенсаційну перемогу над збірною Англії з рахунком 5:2. У воротах британського голкіпера відзначилися Едмон Дельфур, Марсель Ланжіє, Люсьєн Лоран і Робер Мерсьє (двічі). Це була друга поразка, на європейському континенті, в історії британської збірної й перша з великим рахунком.
В останньому матчі, відбірковому на другий чемпіонат світу, забив один із м'ячів у ворота збірної Люксембургу, але до заявки на турнір не потрапив.
1935 року отримав запрошення від «Сошо», в основі якого виступав провідний захисник національної збірної Етьєн Маттле, а також потужні форварди Андре Абегглен, Роже Куртуа і Андре Шимоні. Команда із Франш-Конте завершила чемпіонат на четвертій позиції й грала у півфіналі кубка Франції. Але внесок Лібераті був мінімальним — через травми провів лише шість матчів у чемпіонаті.
В наступному сезоні виступав за «Валансьєн» — команду другого дивізіону. 18 забитих м'ячів стали вагомим внеском для повернення клубу в еліту французького футболу. В деяких джерелах зазначається, що в сезоні 1937/38 був гравцем марсельського «Олімпіка» — але жодних статистичних підтверджень цього немає.