На посту президента Ерцог стикнувся з багатьма перешкодами, перш за все з численними повстаннями робітників, шахтарів і профспілкових працівників, а також із падінням економіки. Після парламентських виборів 1949 року, під час яких республіканці втратили більшість голосів, керівництво партії ухвалило рішення щодо заміни Ерцога на більш рішучого та впевненого віце-президента Мамерто Урріолагойтіа. За кілька місяців Ерцога було призначено на пост посла Болівії в Іспанії. Після революції 1952 року, яка привела до влади Віктора Паса, екс-президент Ерцог залишився в іспанській столиці. Пізніше переїхав до Буенос-Айреса, де жив до самої своєї смерті 1981 року.
Джерела
Mesa José de; Gisbert, Teresa; and Carlos D. Mesa, «Historia de Bolivia», 3rd edition., стор. 579–582.
.svg){kind=small}
.svg)
