Енді Бріклі

США Енді Бріклі
Народився 9 серпня 1961(1961-08-09) (63 роки)
Мелроуз, США
Зріст 180 см
Вага 91 кг
Позиція крайній нападник
Кидок лівий
Проф. клуби «Бостон Брюїнс»
«Філадельфія Флаєрс»
«Піттсбург Пінгвінс»
«Нью-Джерсі Девілс»
«Вінніпег Джетс»
Нац. збірна США США
Драфт НХЛ 210-й загальний, 1980
«Філадельфія Флаєрс»
Ігрова кар'єра 1982 — 2000
CMNS: Енді Бріклі у Вікісховищі

Енді Бріклі (англ. Andy Brickley, нар. 9 серпня 1961, Мелроуз) — американський хокеїст, що грав на позиції крайнього нападника. Грав за збірну команду США.

Ігрова кар'єра

Хокейну кар'єру розпочав 1979 року виступами за хокейну команду з Університету Нью-Гемпшира.

1980 року був обраний на драфті НХЛ під 210-м загальним номером командою «Філадельфія Флаєрс». У сезоні 1982/83 він зіграв лише три матчі в складі «льотчиків», а влітку 1983 Енді разом з Роном Флокартом та Марком Тейлором обміняли на Річа Саттера з «Піттсбург Пінгвінс». Через порушення спортивного режиму разом з Майком Буллардом був відправлений до «Балтимор Скіпджекс».[1]

У 1986 Енді було продано до «Нью-Джерсі Девілс», де він провів два сезони.

Як вільний агент перейшов влітку 1988 до «Бостон Брюїнс». Головний тренер «Брюїнс» Террі О'Райлі в наступному сезоні перевів Бріклі з лівого флангу атаки на правий та в центр. Сезон 1989/90 став неповним для Енді але рекордним у 43 матчах він набрав 40 очок (12 + 28). Два наступних сезони не були такими вдалими більшість часу Бріклі провів у складі фарм-клубу «Мен Марінерс».

Влітку 1992, Енді підписав дворічний контракт з «Вінніпег Джетс».[2] За два роки в складі «Джетс» Бріклі відіграв лише 14 матчів. Надалі Енді виступав за команди ІХЛ та АХЛ, завершив кар'єру в 2000 році.

Загалом провів 402 матчі в НХЛ, включаючи 17 ігор плей-оф Кубка Стенлі.

Виступав за збірну США.

Робота коментатором

У 1996 Енді замінив коментатора Баррі Педерсона на радіо.[3]

З 1997 замінив Дерека Сендерсона в телевізійних трансляціях на матчах «Бостон Брюїнс».[4]

Статистика

Сезон Клуб Ліга Регулярний сезон Плей-оф
І Г П О ШХ І Г П О ШХ
1979–80 Університет Нью-Гемпшира НКАА 27 15 17 32 8 — — — — —
1980–81 Університет Нью-Гемпшира НКАА 31 27 25 52 16 — — — — —
1981–82 Університет Нью-Гемпшира НКАА 35 26 27 53 6 — — — — —
1982–83 «Мен Марінерс» АХЛ 76 29 54 83 10 17 9 5 14 0
1982–83 «Філадельфія Флаєрс» НХЛ 3 1 1 2 0 — — — — —
1983–84 «Балтимор Скіпджекс» АХЛ 4 0 5 5 2 — — — — —
1983–84 «Спрінгфілд Індіанс» АХЛ 7 1 5 6 2 — — — — —
1983–84 «Піттсбург Пінгвінс» НХЛ 50 18 20 38 9 — — — — —
1984–85 «Балтимор Скіпджекс» АХЛ 31 13 14 27 8 15 10 8 18 0
1984–85 «Піттсбург Пінгвінс» НХЛ 45 7 15 22 10 — — — — —
1985–86 «Мен Марінерс» АХЛ 60 26 34 60 20 5 0 4 4 0
1986–87 «Нью-Джерсі Девілс» НХЛ 51 11 12 23 8 — — — — —
1987–88 «Ютіка Девілс» АХЛ 9 5 8 13 4 — — — — —
1987–88 «Нью-Джерсі Девілс» НХЛ 45 8 14 22 14 4 0 1 1 4
1988–89 «Бостон Брюїнс» НХЛ 71 13 22 35 20 10 0 2 2 0
1989–90 «Бостон Брюїнс» НХЛ 43 12 28 40 8 2 0 0 0 0
1990–91 «Бостон Брюїнс» НХЛ 40 2 9 11 8 — — — — —
1990–91 «Мен Марінерс» АХЛ 17 8 17 25 2 1 0 0 0 0
1991–92 «Бостон Брюїнс» НХЛ 23 10 17 27 2 — — — — —
1991–92 «Мен Марінерс» АХЛ 14 5 15 20 2 — — — — —
1992–93 «Монктон Гокс» АХЛ 38 15 36 51 10 5 4 2 6 0
1992–93 «Вінніпег Джетс» НХЛ 12 0 2 2 2 1 1 1 2 0
1993–94 «Монктон Гокс» АХЛ 53 20 39 59 20 19 8 19 27 4
1993–94 «Вінніпег Джетс» НХЛ 2 0 0 0 0 — — — — —
1994–95 «Денвер Гріззліс» ІХЛ 58 15 35 50 16 16 5 25 30 2
1995–96 «Юта Гріззліс» ІХЛ 36 12 34 46 24 16 6 13 19 8
1996–97 «Юта Гріззліс» ІХЛ 1 1 0 1 0 7 1 0 1 0
1999–00 «Провіденс Брюїнс» АХЛ 3 0 1 1 0 — — — — —
Усього в НХЛ 385 82 140 222 81 17 1 4 5 4

Примітки

  1. ↑ Gunners with 50 no longer a rarity. Globe and Mail. 21 березня 1984. {{cite news}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
  2. ↑ Marrapese, Nancy L. (30 грудня 1992). Oates cries foul after ref's calls. The Boston Globe. {{cite news}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
  3. ↑ Craig, Jack (6 вересня 1996). Brickley gets call on WBZ. The Boston Globe. {{cite news}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
  4. ↑ Manly, Howard (3 липня 1997). Ch. 38 hires Brickley to replace Sanderson. The Boston Globe. {{cite news}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)

Посилання