Еміль Шарль Ашар
Емі́ль Шарль Аша́р (фр. Emile Charles Achard; 24 липня 1860, Париж — 7 серпня 1944, Версаль) — французький терапевт, доктор медицини, професор, відомий описом декількох клінічних синдромів, першим клінічним описанням паратифів. БіографіяОсвіта і кар'єраНавчався в Парижі, став доктором медицини в 1887 році. У 1893 році він отримав кваліфікацію госпітального лікаря, у 1895 році — повного лікаря. У 1908 році співробітник народної освіти (фр. Officier à l'Instruction publique). Надалі був призначений професором загальної патології та терапії, а з 1910 року працював професором внутрішньої медицини Паризького університету в госпіталі Біжон. Він також працював і в лікарні Кочін. 1911 року його було обрано до французької Академії медицини. ЗдобуткиУ 1896 році разом з Раулем Бенсаудом описав паратифи та виділив збудника, який на сьогодні класифікують як Salmonella paratyphi B. Він створив і впровадив у клінічну практику термін «паратифозна гарячка» і «паратиф», ввів один з перших аналізів функції нирок, заснований на часі появи барвників у сечі після їхнього внутрішньовенного введення (тест Ашара). Серед його численних наукових літературних тем були вивчення летаргічного енцефаліту Економо та хронічного нефриту (хвороби Брайта). На честь його були названі клінічні синдроми — синдром Ашара і синдром Ашара — Тьєра. Запропонував термін «арахнодактилія» («павучі пальці») для змін у хворих на синдром Марфана. З Жоржем Морісом Верхом і Жозефом Кастаньє він написав «Посібник із захворювань шлунково-кишкового тракту» (Париж, 1907). За життя Ашар був членом Академії наук Франції, Генеральним секретарем, президентом Медичного товариства Паризької медицини та Товариства неврологів, віце-президентом Товариства біології та анатомічного товариства, почесним доктором Університету Лаваля у місті Квебек та Афінського університету, почесним членом Королівського медичного університету Единбурга, почесним іноземним членом Королівської академії медицини Риму та Національної академії медицини Ріо-де-Жанейро, членом Академії наук та мистецтв Персії, ряду інших наукових товариств. Нагороди
Вибрана бібліографія
Примітки
Джерела
|