uk %D0%95%D0%BC%D1%96%D0%BB%D1%8C %D0%A0%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%86%D0%B5

Еміль Раковіце
Еміль Раковіце
рум. Emil Racoviţă
Народився	15 листопада 1868; Ясси, Об'єднане князівство Волощини і Молдови
Помер	19 листопада 1947 (79 років); Клуж-Напока, Румунське королівство
Поховання	Центральний цвинтар (Клуж-Напока)d
Країна	Румунія
Діяльність	зоолог, мандрівник-дослідник, ботанік, спелеолог, викладач університету, геолог
Alma mater	Паризький університет
Галузь	спелеологія, біологія, зоологія, ботаніка
Заклад	Румунський інститут спелеології
Науковий ступінь	доктор наук
Науковий керівник	Henri de Lacaze-Duthiersd
Членство	Французька академія наук; Румунська академія; Французьке зоологічне товариствоd; Паризька медична академія
Партія	National Renaissance Frontd і Party of the Nationd
Відомий завдяки:	дослідженню Антарктиди, засновник біоспелеології
Нагороди	doctor honoris causa from the University of Lyond (1923)
	Еміль Раковіце у Вікісховищі

Еміль Раковіце (рум. Emil Racoviţă; 15 листопада 1868, Ясси — 17 листопада 1947, Клуж-Напока) — румунський біолог, зоолог, ботанік і спелеолог. Доктор наук. Президент Румунської Академії (1926-1929). Дослідник Антарктиди.

Життєпис

Нащадок відомого волоського боярського роду Раковиці, що правили в Молдові в XVIII столітті.

До 1889 року вивчав право в Паризькому університеті. Ще в студентські роки захопився природничими науками, зокрема, океанографією, в 1891 році отримав ступінь бакалавра. Провів ряд досліджень в лабораторії в Баніюль-сюр-Мер (Франція). Під керівництвом професора зоолога Ф. Лаказ-Дютье підготував дисертацію і в 1896 році йому присуджено ступінь доктора природничих наук.

У 1897-1899 роках брав участь в організованій Бельгійським королівським географічним товариством Антарктичній експедиції Адрієна де Жерлаша. Разом з ним до складу експедиції на судні «Бельжика» входили Руал Амундсен, Генрик Арцтовський, Антоні Добровольський і Фредерік Кук. Під час експедиції, що тривала до 1899 року, була проведена перша зимівля в Антарктиці, де він проводив інтенсивні дослідження океанічної фауни.

Після повернення з експедиції продовжував працювати в Баніюль-сюр-Мері, став наступником професора Ф. Лаказ-Дютье на посаді завідувача лабораторією.

У 1907 році опублікував свою працю «Essai sur les problemes biospeologiques», що вважається першою роботою, присвяченою біоспелеології, науці про фауну печер. Згодом Раковіце створив першу підземну біологічну лабораторію і організував роботу по біоспелеології.

У 1920 році повернувся до Румунії і очолив кафедру зоології в університеті Клуж-Напока, де створив перший в світі інститут спелеології. Його заступником став Рене Жаннель.

У 1922-1926 роках обирався в сенат Румунії. У 1926-1929 — Президент Румунської Академії.

У 1929-1930 роках — ректор університету Клуж-Напока. Автор цілої низки наукових робіт в області біоспелеології.

Був членом багатьох наукових товариств, входив до складу редакцій наукових журналів. Раковіце керував Інститутом спелеології з 1920 року до своєї смерті в 1947 році.