Еліс Іствуд

Eastw. є міжнародним науковим скороченням імені ботанічного автора: Еліс Іствуд.
Перегляньте таксони, приписувані цьому автору, в International Plant Names Index (IPNI). [1]
Еліс Іствуд
Народилася19 січня 1859(1859-01-19)[2]
Торонто, Канада Західd, Канада, Британська імперія[3][2]
Померла30 жовтня 1953(1953-10-30)[4][2] (94 роки)
Сан-Франциско, Каліфорнія, США[3]
ПохованняToronto Necropolisd[2]
Країна Канада
 США[5]
Діяльністьботанік, ботанічна ілюстраторка, кураторка, редакторка, ботанічна колекціонерка, наукова ілюстраторка
Галузьботаніка[6]
ЗакладКаліфорнійська академія наук[3][7]
CMNS: Еліс Іствуд у Вікісховищі
Систематик живої природи
Alice Eastwood на Віківидах
Сторінка на Віківидах
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іствуд.

Еліс Іствуд (англ. Alice Eastwood; 19 січня 1859 — 20 жовтня 1953) — канадсько-американська жінка-ботанік.

Біографія

Народилася 19 січня 1859 року в Торонто, в сім'ї Коліна Скіннера Іствуда англ. Colin Skinner Eastwood) і Елізи Джейн Гоуді Іствуд  англ. Eliza Jane Gowdey Eastwood). У 14 років переїхала разом з родиною в Сполучені Штати Америки[8]. З 20 до 30 років працювала вчителькою в Денвері, Колорадо, одночасно займаючись самоосвітою в області ботаніки.

У 1891 році вона почала працювати в гербарії Каліфорнійської академії наук. У 1892 році Іствуд призначили на посаду сокуратора ботаніки Академії (посада куратора займала Мері Кетрін Брандеджі). У 1894 році — після відходу Брандеджі з посади куратора — Іствуд стала куратором і завідувачем відділення ботаніки; на цій посаді вона пробула до того, як звільнилася у 1949 році[9].

Під час написання своїх ранніх робіт з ботаніки Іствуд здійснила ряд експедицій по збиранню гербарного матеріалу до кордонів району Біг-Сюр, який наприкінці XIX століття фактично був кордоном (оскільки не було доріг, що ведуть на центральне узбережжя нижче нагір'я Кармель). В цих поїздках вона відкрила декілька досі невідомих видів рослин, включаючи вербу Іствуд (Salix eastwoodiae) і перстач Хікмана (Potentilla hickmanii).

За спогадами тих, хто особисто знав Еліс Іствуд, вона була наділена "незвичайною енергією і могла під час польової роботи в день пішки подолати відстань у 20 кілометрів (а на коні — всі 40). Володіючи міцною статурою, вона під час походів не поступалася чоловікам. Оскільки юні роки Іствуд пройшли в бідності, вона звикла жити скромно, хоча вже в зрілому віці значно поліпшила своє матеріальне становище за рахунок успішних вкладень у нерухомість[10].

Драматичні дні Еліс Іствуд довелося пережити навесні 1906 року. Ввечері 17 квітня вона, любитель класичної музики, слухала в сан-франциському оперному театрі спів Енріко Карузо, виконував партію дона Хозе в опері «Кармен» Жоржа Бізе. А на наступний день, 18 квітня, грянув катастрофічний землетрус 1906 року в Сан-Франциско. Прийшовши в себе, Іствуд поспішила до будівлі Академії і насилу піднялася з напівзруйнованої гвинтових сходах на шостий поверх, де зберігалася гербарна колекція Академії. Ціною величезних зусиль їй вдалося врятувати частину колекції — 1497 зразків рослин (в тому числі 1211 незамінних); інша (більша) частина колекції загинула у вогні[8][10].

Після землетрусу — до того, як Академія побудувала новий будинок — Іствуд вивчала гербарії в Європі та Америці, включаючи гербарії Гарвардського університету, Нью-Йоркського ботанічного саду, Британського музею і Королівських ботанічних садів К'ю. У 1912 році Іствуд повернулася на посаду куратора гербарію і в наступні роки відновила втрачену частину колекції. Вона побувала в численних поїздках по збору матеріалу по західній частині США, включаючи Аляску, Аризону, Юту і Айдахо. Зберігаючи один варіант кожній колекції для Академії і обмінюючись дублікатами з іншими інститутами, Іствуд зібрала колекцію, яка до 1942 році налічувала третину мільйона зразків[9].

Іствуд протягом своєї кар'єри опублікувала понад 310 наукових статей. Вона була редактором журналу Zoe і помічником редактора журналу Erythea до землетрусу 1906 року, а пізніше спільно з Джоном Томасом Хауеллом заснувала журнал Записки Західної Ботаніки (1932—1966). У 1890-ті роки Іствуд протягом декількох років була директором Каліфорнійського Ботанічного Клубу в Сан-Франциско. З 1892 року Іствуд офіційно перебувала у Каліфорнійській академії наук, а в 1942 році їй було присвоєно звання почесного члена Академії[9].

Померла Іствуд в Сан-Франциско 30 жовтня 1953 року[8].

В честь Еліс Іствуд названі вісім видів рослин. Її ім'я увічнене ще й у видовій назві красивих, але отруйних грибів родом з західної частини Північної Америки — Boletus eastwoodiae, які вона зібрала[11]

Галерея

Примітки

  1. ↑ IPNI,  Eastw.
  2. ↑ а б в г Find a Grave — 1996.
  3. ↑ а б в Ogilvie M. B. The Biographical Dictionary of Women in Science: Pioneering Lives From Ancient Times to the Mid-20th Century — Routledge, 2003. — Vol. 1. — P. 394. — 798 p. — ISBN 978-1-135-96342-2
  4. ↑ SNAC — 2010.
  5. ↑ https://researcharchive.calacademy.org/research/library/special/findaids/eastwood.html#ref24
  6. ↑ Harvard University Herbaria & Libraries Index of Botanists — Harvard University Herbaria and Libraries.
  7. ↑ Inventory to the papers of Alice Eastwood at the California Academy of Sciences Library MSS.142 — OAC.
  8. ↑ а б в Alice Eastwood. Biographical Note. // California Academy of Sciences. Архів оригіналу за 16 квітня 2016. Процитовано 11 жовтня 2015.
  9. ↑ а б в Morin, Rebecca. Celebrating Women's History Month: Alice Eastwood. // Biodiversity Heritage Library. 29.03.2012. Архів оригіналу за 31 березня 2012. Процитовано 11 жовтня 2015.
  10. ↑ а б Blakely, Larry.  Biography of Alice Eastwood. // Cal Poly Pomona[en]. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 11 жовтня 2015.
  11. ↑ H. D., Halling R. E. |частина=California Boletes V: Two New Species of Boletus