|
Елізабет (бронепалубний крейсер)
Елізабет (рум. Elisabeta) — бронепалубний крейсер, що перебував на службі ВМС Румунії на рубежі XIX—XX століть. БіографіяБронепалубний крейсер «Елізабет» побудований на корабельнях заводу Armstrong, Mitchell & Co у 1888 році. Судно названо на честь першої королеви Румунії Єлизавети. Завершив ходові випробування 14 вересня 1888 року у гирлі річки Тайн, демонструючи середню швидкість трохи більше 18 вузлів. Спочатку був оснащений чотирма 150-мм гарматами Круппа, чотирма 57-мм гарматами Норденфельдт, і чотирма 37-мм французькими скорострільними гарматами Гочкіс. Крім цього, крейсер мав чотири 356-мм торпедні апарати. Після завершення випробувань, «Елізабет» була укомплектована румунським екіпажем під командуванням полковника Іона Мургеску, до цього командував міноносцем «Риндунік». У жовтні 1888 року судно здійснює перехід в Галац. Після відмови турецької влади у дозволі на прохід крейсера через Босфор з озброєнням, було ухвалено рішення його роззброїти, а гармати доставити по суші. По прибуттю у Галац, корабель знову був озброєний. Сформований для крейсера екіпаж складався з дев'яти офіцерів і 134 матросів, крім того, на кораблі постійно присутні десятки цивільних інструкторів і морських курсантів. До весни 1889 року корабель був повністю готовий до виконання бойових завдань. Крейсер на тридцять років (з 1888 по 1918 роки) стає флагманом і найбільшим кораблем румунського флоту. З 1889 по 1898 роки командиром судна був капітан Василь Урсеану. Закордонні походи15 травня 1889 року «Елізабет» вирушила в похід, курсуючи східним узбережжям Чорного моря, відвідавши при цьому Сулину, Констанцу, Варну, Константинополь та Одесу. Того ж року «Елізабет» побувала у Синопі і Трапезунді, Євпаторії, Ялті, Феодосії, Новоросійську, Батумі. Восени судно повернулося в Галац, перебуваючи там до весни наступного року. Влітку 1890-го «Елізабет» стає флагманом румунської ескадри, в складі якої перебували канонерський човен «Грівіца» (Griviţa), три міноносці та вітрильне навчальне судно «Мірча». У наступні роки «Елізабет» і далі бере участь у численних морських походах у Середземному морі. 1891 року судно знову вирушає у п'ятимісячний похід, який розпочався з відвідання Константинополя. Потім, під час перебування у Мемфісі і Піреях, борт крейсера відвідує король Греції Георг I. У тому ж поході судно відвідує Францію (Вільфранш, Антіб, Тулон), Італію (Спеція, Ліворно та Палермо), Іспанію (Кадіс), а також Гібралтар і Мальту. У 1892 році «Елізабет» представляла Румунію на святкуваннях з нагоди 400-річчя плавання Христофора Колумба (проходили в Ліворно, Барселоні та Лісабоні). Судно брало участь у церемонії відкриття в Сулині Міжнародної Дунайської комісії (1894), а також на святі відкриття Каналу кайзера Вільгельма (1895). Тоді ж «Елізабет» уперше відвідує Прибалтику. У Стокгольмі корабель на своєму борту приймає короля Швеції. Після цього походу крейсер повертається додому. Завдяки своїм регулярним морським походам, «Елізабет» стає одним із найупізнаваніших кораблів Середземного моря. Подальша службаУ 1904 році, після майже п'ятнадцяти років безперервних походів, «Елізабет» направлений в Галац, на капітальний ремонт, в ході якого з корабля була демонтована одна щогла. Коли 2 липня 1905 року бунтівний російський панцерник «Потьомкін» прибув у Констанцу, «Елізабет» фактично виявляється єдиним кораблем, який міг надати «Потьомкіну» хоч якийсь опір. Однак до бойового зіткнення не дійшло — команда російського судна запросила політичного притулку. У 1906 році, крейсер відвідує урочисті заходи у Варні. Того ж року крейсер бере участь у морських навчаннях, на яких уперше в історії ВМС Румунії був здійснений навчальний десант піхотного батальйону. Наприкінці року «Елізабет» була переозброєна на чотири 120-мм французьких гармати Сен-Шамон. Німецькі 57-мм гармати Норденфельдт також замінялися 75-мм гарматами Сен-Шамон. Дві скорострільні гармати Гочкіс демонтувались. 25 червня 1908 року «Елізабет» присутній на відкритті Румунського Королівського військово-морського училища в Констанці. У 1912 році, в ході Першої Балканської війни, «Елізабет» була відправлена до Константинополя, для захисту румунської дипломатичної місії. У ході Другої Балканської війни (1913) корабель активної участі не брав. Перша світова війна і подальша доляПісля вступу Румунії у Першу світову війну (1916), застарілий корабель, що перебував на той час у Сулині, був роззброєний. Корабельними гарматами для захисту від австро-угорських моніторів був укріплений ряд артилерійських позицій уздовж Дунаю, а також окопи поблизу Туртукай. Після закінчення Першої світової війни, «Елізабет» була списана. 1919 року судно деякий час використовувалося як транспорт, після чого в середині 1920-х років корабель поставлений на припін у Сулині, де використовувався як плавучий склад. У 1930-х роках колишній крейсер був розібраний на метал. Збереглися лише компас і кермове колесо корабля, які зберігаються у румунському військово-морському музеї в Констанці. Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
