Елізабет з дитинства цікавилася балетом і театром та почала з'являтись на сцені в середині 1960-х, хоча в той час найчастіше була постановницею. 1970 року переїхала в Лондон і виграла кілька ролей на телебаченні, знявшись в поліцейській драмі «Автомобілі Z[en]», завдяки чому рекомендована на роль у «Доктор Хто». Після закінчення роботи в серіалі отримувала й інші ролі як на телебаченні, так і на радіо, проте в середині 1980-х вирішила закінчити кар'єру, щоб присвятити час сім'ї.
У 2000-х роках Елізабет Слейден привернула увагу громадськості появами у проєктах, пов'язаних з «Доктором Хто», а згодом стала виконавицею головної ролі в серіалі «Пригоди Сари Джейн». У 2010 році серіал здобув нагороду Королівського телевізійного товариства за найкращу дитячу драму. Слейден регулярно з'являлась в «Докторі Хто», давала коментарі та інтерв'ю для його випусків на DVD. Померла від раку 19 квітня 2011 року.
З раннього дитинства цікавилась сценою, у 5 років почала займатись танцями. Танцювала в одній постановці з Королівським балетом[en]. Була однокласницею Едвіни Каррі[en] та зіграла з нею в щонайменш одній шкільній виставі. Середню освіту здобула в Середній школі для дівчат Ейгберт-Вейл.
Кар'єра
Рання кар'єра
Елізабет Слейден навчалась у театральній школі Елліота-Кларка. 1965 року вперше з'явилась у фільмі «Пором через Мерсі»[en] як статистка в титрах.[3] Пізніше приєдналась до Hillbark Players у їхній постановці під відкритим небом «Багато галасу з нічого», граючи Геро.[4]
Після двох років навчання в театральній школі Слейден почала працювати в репертуарній компанії Liverpool Playhouse як помічниця режисера.[5] Вперше з'явилась на сцені, у ролі покоївки у фільмі «Дванадцята ніч»[2]. Через кілька місяців зіграла труп у фільмі «Фізики»[2]. Була настільки хорошою помічницею режисера, що це заважало її акторській кар'єрі. Цю проблему вона змогла вирішити, лише випадково припустившись помилки. Пізніше в інтерв'ю Слейден зазначала, що кілька разів свідомо помилялась, внаслідок чого почала отримувати ролі на сцені. Згодом перейшла до щотижневої репертуарної роботи, подорожуючи різними місцями Великої Британії. 1966 року переїхала з Браяном до Манчестера, а 8 червня 1968 року одружилася. Елізабет Слейден з'являлася в численних ролях, зокрема в ролі Дездемони[en] в «Отелло», що стало її першою появою в ролі головної жіночої персонажки. Вона також час від часу брала участь у програмах на Radio Leeds[en] і Granada Television[en], а у 1970 році з'явилась у ролі Аніти Рейнольдс у 6 епізодах довготривалої мильної опери«Вулиця Коронації»[6]
У 1969 році разом з чоловіком знялася у виставі «Як любить друга половина», після чого восени 1970 року вони переїхали в Лондон. Першою телевізійною роллю Слейден у Лондоні стала поява у серіалі «Автомобілі Z»[2][7] Обидві частини «Автомобілів Z» втрачені і внесені до списку зниклих в архівній бібліотеці BBC[8] Пізніше вона зіграла терористку в епізоді «Doomwatch», а також епізодичні ролі у «Автомобілях Z»,«Суспільній думці»[9],«Some Mothers Do 'Ave 'Em»[10] та «Спеціальному відділенні».[11]
Сара Джейн Сміт
У 1973 році Кеті Меннінг[en], яка зіграла супутницю Третього Доктора в «Докторі Хто», залишила серіал. Продюсер «Автомобілі Z» Рон Креддок порекомендував Елізабет Слейден продюсеру «Доктора Хто»Баррі Леттсу[en].[5] Слейден прийшла на прослуховування, не знаючи, що це роль супутниці, і була шокована прискіпливістю Леттса. ЇЇ познайомили з Джоном Пертві, якого в той час вона вважала лякаючим.[12] Роль Сари Джейн Сміт спочатку віддали акторці Ейпріл Вокер, але під час репетиції дебютної серії «Воїн часу»[en] виникли сумніви щодо пари Вокер і Пертві, тому на роль затвердили Елізабет Слейден.
Акторка знялась у трьох з половиною сезонах «Доктора Хто» разом із Джоном Пертві в ролі Третього Доктора й Томом Бейкером у ролі Четвертого Доктора[5]. Згодом вона кілька разів поверталась до образу Сари Джейн Сміт. 1981 року новий продюсер «Доктора Хто»Джон Натан-Тернер[en] попросив її повернутися в серіал, щоб полегшити перехід між Томом Бейкером і новим ДокторомПітером Девісоном. Вона відмовилася, але прийняла його пропозицію, щодо участі в пілотній серії допоміжного проєкту під назвою «К-9 і компанія», головним героєм якого став K-9[en], собака-робот із «Доктора Хто». Попри те, що серіал зібрав 8,4 мільйона переглядів і отримав позитивні відгуки від керівництва BBC, пілот закрили через «логістику та зміни в управлінні BBC».[13] Наступна поява Елізабет Слейден у цій ролі відбулася в епізоді «П'ять Докторів»[en] (1983).[14]
Слейден знову зіграла Сару Джейн у фільмі «Виміри в часі» 1993 року, а в 1995 році зняла відео «Простій» разом із колишнім колегою Ніколасом Кортні[en] в ролі Бригадира Летбрідж-Стюарта і Деборою Уотлінг[en] у ролі Вікторії Уотерфілд. Це була її остання поява на екрані як Сари Джейн Сміт на досить тривалий час.
Слейден озвучила роль Сари Джейн у кількох аудіоп'єсах. Дві з них були записані для BBC Radio, «Рай смерті» (Radio 5[en], 1993) і «Привиди N-простору» (Radio 2, 1996). 1997 року Слейден виграла Зал слави актриси в Cult TV Awards. Big Finish Productions випустили дві серії аудіопригод Сари Джейн Сміт. Її чоловік Браян Міллер з'явився в історії «Місто-привид», а дочка Седі в аудіозаписах. Елізабет Слейден також давала інтерв'ю та коментарі на DVD до багатьох сезонів «Доктора Хто», в яких вона зіграла головну роль.
Після успішного відродження «Доктора Хто» у 2005 році Слейден знялася в ролі Сари Джейн в епізоді «Шкільна зустріч», разом з Девідом Теннантом у ролі Десятого Доктора. Слейден багато працювала над характером своєї героїні — напередодні показу «Шкільної зустрічі»Daily Mirror опублікували її слова: «Раніше Сара Джейн була трохи картонною. Кожного тижня вона говорила „так, Докторе, ні Докторе“, і вам довелося добудовувати її характер у своїй свідомості, тому що ніхто б не зробив цього за вас». Вона також схвально відгукнулася про характери героїв у новому серіалі.[15] Акторка стала гостею на щорічній премії Cult TV Awards.
Елізабет Слейден на зніманні серіалу «Пригоди Сари Джейн»
Після успішного повернення на сцену Елізабет Слейден знялася в «Пригодах Сари Джейн», спін-оффі «Доктора Хто», повністю присвяченому Сарі Джейн. Продюсером нового серіалу став Рассел Т Девіс[en]. Перший 60-хвилинний випуск транслювали на Новий рік 2007, а у вересні цього ж року розпочався 10-серійний сезон. Наприкінці 2008 року вийшов другий сезон, що складався з 12 серій. Такий же формат затвердили і для третього та четвертого сезонів. Сезон, який спочатку мав складався з 12 епізодів, був замовлений для трансляції наприкінці 2011 року, проте через раптову смерть Слейден в квітні 2011 року, остання частина так і не була знята, а серіал офіційно закрили. Перші 6 епізодів вийшли в жовтні 2011 року. Проєкт здобув нагороду Королівського телевізійного товариства у 2010 році як найкраща дитяча драма.[16] Слейден також озвучувала оригінальні аудіоісторії на компакт-диску для «Пригод Сари Джейн», які випустили в листопаді 2007 року: «Блискуча Буря» і «Тринадцятий камінь». Це був перший раз, коли BBC Audiobooks замовили новий контент для ексклюзивного випуску на аудіо.[17] Наступні аудіоісторії виходили щороку до 2010 року, усіх їх озвучила Слейден.[17]
Пізніше акторка повернулася в «Доктор Хто» у завершальних епізодах четвертого сезону: «Вкрадена Земля» та «Кінець мандрівки». Її останньою появою у серіалі стала епізодична сцена в «Кінець часу»[en][18]. Незадовго до своєї смерті Елізабет Слейден цікавилась новим проєктом від Big Finish, з Четвертим Доктором[19].
Інші ролі
Під час знімання у «Докторі Хто» Елізабет Слейден відвідувала численні публічні заходи, покликані популяризувати проєкт. Після того як акторка залишила серіал, вона припинила відвідувати подібні заходи, оскільки вважала, що новий акторський склад може вважати це поганим тоном[20].
У 1976 році, після закінчення зйомок, Слейден повернулася в Ліверпуль разом з чоловіком та зіграла в низці п'єс. В цей перелік входить роль у «Муні та його каравани». Подальші виступи включають дворічну роботу ведучою дитячої програми «Stepping Stones», головну роль в драмі від ITV«Send in the Girls», роль дружини коміка у стендап-шоу «Візьміть мою дружину» та невелику роль секретарки у фільмі «Гонщик Срібної мрії»[21].
У 1981 році колишній продюсер «Доктора Хто» Баррі Леттс затвердив Слейден на головну жіночу роль у постановці BBC Classics «Гулівер у Ліліпутії». Персонажка леді Флімнап була спеціально написана для неї, і, як пізніше сказала акторка, стала її улюбленою. Слейден продовжувала з'являтися в різних телевізійних рекламних роликах та взяла участь у виставі «Аліса у Дивокраї» (зіграла Соню)[22].
Після народження дочки Седі в 1985 році Елізабет завершила кар'єру, поставивши сім'ю на перше місце, але все ж час від часу виступала на телебаченні.[20]
У 1991 році знялася в ролі Алекси разом з Коліном Бейкером в аудіопригоді «The Stranger» для BBV Audio. Пізніше з'являлась в аудіодрамі Кейт Орман «Берніс Саммерфілд - Прогулянка до Вавилону». Після появи в «Рай смерті» у 1993 році Слейден відновила свої регулярні виступи в Сполученому Королівстві. 1995 року вона зіграла докторку Пет Шьюленд у чотирьох епізодах «Максимум практики», а в 1996 році — Софію у «Віра в майбутнє» та з'явилася в 15 епізодах шкільної програми BBC «Numbertime». Це був її останній виступ на телебаченні до епізоду «Доктора Хто», «Шкільна зустріч». У 2008 і 2009 роках Елізабет Слейден з'являлась в пантомімічній виставі «Пітер Пен» в Королівському театрі, граючи місіс Дарлінг і русалку[23].
Останній захід для фанатів Елізабет Слейден відбувся в Британському інституті кінематографії 12 жовтня 2010 року, під час спеціального показу фільму «Смерть Доктора». Її останнім публічним виступом стала церемонія вручення нагород Дитячої премії БАФТА 28 листопада 2010 року.
Особисте життя
8 червня 1968 року Елізабет Слейден одружилася з актором Браяном Міллером у Ліверпулі. Їхня дочка, Седі Міллер, з'явилась разом з матір'ю в документальному фільмі 1993 року «Тридцять років в ТАРДІС[24]», одягнена в копію комбінезона, який Елізабет вдягала на знімання епізоду «Рука Страху»[en].
Смерть
У лютому 2011 року в Елізабет Слейден діагностували рак. Після недовготривалої боротьби з хворобою вона померла 19 квітня 2011 року, у віці 65 років[22][25][26]. ЇЇ смерть була широко освічена в ЗМІ Великої Британії: BBC News, Daily Mirror і Liverpool Echo — у некрологах майже кожної британської газети. Перший епізод шостого сезону «Доктора Хто», «Неможливий астронавт»[en], який вийшов у ефір у наступну суботу, розпочинався зі слів, присвячених її пам'яті. Одразу після цього на CBBC[en] вийшла спеціальна програма під назвою «Моя Сара Джейн: данина поваги Елізабет Слейден», а на каналі BBC Four[en] показали останню серія класичного «Доктора Хто» з її участю — «Рука Страху». У 2012 році новою супутницею Доктора стала Клара Освальд, яку зіграла Дженна Коулман. Деякі фанати вважають це даниною поваги Елізабет Слейден, оскільки Клара — її друге ім'я.
У Британській академії телебачення та кіномистецтва під час знімання відеокліпів про людей, які померли у 2011 році, Елізабет Слейден показали останньою[27]. Співачка і авторка пісень Таліс Кімберлі[en] написала пісню «Добраніч, Саро Джейн»[28], а Том Бейкер згадав Слейден на своєму офіційному сайті, написавши «солодкі спогади про щасливі дні з Ліз Слейден, прекрасною, дотепною, доброю і такою талановитою Ліз Слейден»[29].
Данина поваги Сарі Джейн Сміт, яку зіграла Елізабет Слейден, була показана в останньому епізоді серіалу «Пригоди Сари Джейн» 19 квітня 2011 року.
Автобіографія
«Елізабет Слейден: Автобіографія» була видана посмертно 7 листопада 2011 року компанією Aurum Press Ltd.[30] Книгу представили на виставці «Doctor Who Experience» в Кенсінгтон-Олімпія 26 листопада 2011 року в присутності Браяна Міллера, Седі Міллер, Тома Бейкера та Терренс Дікс[en]. BBC випустили версію книги в аудіо компакт-диску, яку озвучила випускниця «Доктора Хто»Керолайн Джон[en] 1 грудня 2011 року[31]. Передмову до книги написав Девід Теннант.
↑Moffatt, Peter; Nathan-Turner, John; Roberts, Pennant (23 листопада 1983), The Five Doctors, Doctor Who, архів оригіналу за 25 листопада 2021, процитовано 8 листопада 2021
↑Wharmby, Tony (14 вересня 1985), Love You to Death, Dempsey and Makepeace, архів оригіналу за 25 листопада 2021, процитовано 8 листопада 2021
↑Alice in Wonderland, British Broadcasting Corporation (BBC), 5 січня 1986, архів оригіналу за 25 листопада 2021, процитовано 8 листопада 2021
↑Tronson, Robert (19 січня 1989), Life and Death, The Bill, архів оригіналу за 25 листопада 2021, процитовано 8 листопада 2021
↑Kinane, Terry (28 березня 1994), Lost in France, Men of the World, архів оригіналу за 25 листопада 2021, процитовано 8 листопада 2021
↑Barry, Christopher; Barnfather, Keith (2 вересня 1995), Downtime, Dominitemporal Services, Reeltime Pictures, Tropicana Holdings, архів оригіналу за 25 листопада 2021, процитовано 8 листопада 2021
↑Page, Adam (9 квітня 2005), TARDIS Tales, Doctor Who Confidential, архів оригіналу за 25 листопада 2021, процитовано 9 листопада 2021
↑Lee, Tony; Page, Adam (16 квітня 2005), I Get a Side-Kick Out of You, Doctor Who Confidential, архів оригіналу за 25 листопада 2021, процитовано 9 листопада 2021
.jpg)
.svg){kind=small}
