|
Елізабет Робоз Ейнштейн
Елізабет Робоз Ейнштейн (англ. Elizabeth Roboz Einstein); (11 квітня 1904 БіографіяЕлізабет Робоз народилася в 1904 році в місті Сасварош (угор. Szászváros, Угорського королівства; в даний час — Орештіє, Румунія) в родині головного рабина міста. Після смерті батька мати перевезла сім'ю до угорського міста Ньїредьгаза[2]. Через уведені в Будапештському університеті обмеження на прийом євреїв Робоз вступила до Віденського університету, який закінчила в 1928 році з відзнакою, отримавши ступінь по органічній хімії. Після повернення до Угорщини для підтвердження ступеня вона була змушена перездати іспити[2]. Будучи студенткою, вивчала біохімію рослин. Пізніше, вже в Угорщині, вона заснувала лабораторію із живлення рослин в угорській сільськогосподарській фірмі[2]. У 1940 році Робоз на тлі посилення антисемітських настроїв емігрувала з Угорщини до США по візі спеціаліста по сільському господарству[2]. У 1959 році Елізабет Робоз вийшла заміж за Ганса Альберта Ейнштейна (1904—1973), старшого сина знаменитого Альберта Ейнштейна[3]. Після смерті чоловіка вона написала і опублікувала в 1991 році його біографію[4]. Академічна кар'єра Робоз розпочалася в 1942 році на посаді наукового співробітника Каліфорнійського технологічного інституту, де вона працювала з Ар'є Жаном Хаген-Смітом. Пізніше вона працювала в Університеті Вайомінгу, в Інженерному коледжі, у Стенфордському університеті і в Лабораторії харчових досліджень Стенфордського дослідницького інституту[2][5]. У 1952 році Елізабет Робоз перейшла до Джорджтаунського університету, де вона викладала також і студентам-медикам. Саме в цей час у неї з'явився інтерес до вивчення розсіяного склерозу[2]. У 1958 році вона повернулася в Стенфордський університет, де очолила нову лабораторію нейрохімії Кошланда[6]. У 1959 році вона перейшла до Каліфорнійського університету в Сан-Франциско, а потім до Каліфорнійського університету в Берклі[7]. Велика частина її наукової діяльності була підтримана урядом США через систему Національних інститутів охорони здоров'я, у структурі яких вона займалася дослідженнями в клінічній лабораторії Національного інституту психічного здоров'я[8]. Елізабет Робоз Ейнштейн була членом Американського хімічного товариства, Товариства експериментальної біології та медицини[en] і Американської академії неврології[en], в якій в 1957 році разом з Мейнардом Коеном і Дональдом Б. Тауером створила відділення нейрохімії[2][9]. ДослідженняЕлізабет Робоз Ейнштейн спільно з Керіан Кіз визначили основний мієліновий білок як антиген, відповідальний за порушення імунної відповіді при експериментальному аутоімунному енцефаломієліті[en], що моделює умови для вивчення розсіяного склерозу та інших демієлінізуючих захворювань[10]. До даних досліджень вченим було невідомо, що саме провокує імунну відповідь[11]. Це відкриття дозволило звузити коло антигенів і вдосконалити дослідження потенційних можливостей імунотерапії при демієлінізуючих захворюваннях[12]. У 1968 році Робоз Ейнштейн отримала грант від Національного товариства розсіяного склерозу[en], який був спрямований на подальші дослідження спільно з колегами з Каліфорнійського університету в Сан-Франциско[7].Вона також розробила методи вимірювання рівнів імуноглобуліну і глікопротеїнів у спинномозковій рідини і вивчила, як їх зміна впливає на захворювання[2]. З 1961 по 1962 роки Робоз Ейнштейн була стипендіатом SEATO в Бангкокському університеті[en][2] і проводила дослідження в Бангкокському інституті Пастера з вивчення енцефаломієлітів[en] після вакцинації від сказу[13]. Також у Каліфорнійському університеті в Сан-Франциско вона керувала дослідженням білків нервової тканини[7], а в Каліфорнійському університеті в Берклі брала участь у вивченні впливу тиреоїдних гормонів на процес мієліногенезу[en], що дозволило в подальшому розробити гормональну замісну терапію для новонароджених, які страждають гіпотиреодизмом[14]. Окремі публікації
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||
_(8491285511).jpg)
