Елена Ферранте (італ.Elena Ferrante; 5 квітня1943(19430405), Неаполь) — псевдонім італійської письменниці. Її книги одержали світове визнання, виграли низку нагород. Книги Ферранте, в оригіналі написані італійською, перекладено англійською, нідерландською, французькою, іспанською та багатьма іншими мовами. Ферранте найбільш відома завдяки книжковій серії «Неаполітанські романи» — циклу романів про двох подруг з Неаполя, які намагаються вирватися зі свого безглуздого середовища.[1].
У 2016 році Ферранте увійшла до списку 100 найвпливовіших людей планети за версією журналу Time[2].
Анонімність
Починаючи із 1992 року, коли вийшов перший роман письменниці «Неспокійне кохання», Ферранте повністю приховувала свою особу та уникала будь-якої публічності. Ніхто ніколи не бачив її фото, не брав інтерв'ю «наживо», не знав фактів біографії. Відтоді багато журналістів починали розслідування, робили здогадки та абсурдні висновки. Усі теорії не мали підтвердження та були заперечені видавництвом[3].
За словами письменниці, вона зберігає анонімність, оскільки «книги, після того, як вони написані, не мають потреби в авторах». Аби хоч якось задовольнити цікавість читачів, у 2003 році Ферранте видала документальну книгу «Frantumaglia», де вона розповіла про свій письменницький досвід та включила деякі листи з листування з редакторами свого видавництва.
Екранізації
Два романи письменниці були екранізовані: за мотивами книги «Неспокійне кохання» (італ.L'amore molesto) у 1995 році знято фільм «Огидне кохання» (режисер Маріо Мартоне), а у 2005 році за мотивами роману «Дні самотності» (італ.I giorni dell'abbandono) — фільм із однойменною назвою (режисер Роберто Фаенца).
Елена Ферранте. Історія втраченої дитини (книга 4). Переклад з італійської: Любов Котляр. Харків: КСД, 2021. 480 стор. ISBN 978-617-12-6129-7[8]
Скандал навколо українського перекладу
Видавництво «Клуб сімейного дозвілля» вперше видало книжку Елени Ферранте «Моя неймовірна подруга» українською мовою у серпні 2016 року, а 18 жовтня того ж року оголосило на своїй сторінці у фейсбуці про припинення продажу цієї книжки[9][10]. Причина полягала в низькій якості перекладу з італійської, який зробила Анна Помєшкіна. Про це, зокрема, свідчать зауваги перекладача Андрія Маслюха та журналістки й поетеси Ніки Новікової, подані у статті Дар'ї Кучеренко «„Клуб Сімейного Дозвілля“ вилучає наклад роману Елени Ферранте через неякісний переклад» (сайт «Друг читача»)[11]. Оновлене й виправлене видання мало вийти 2017 року[12], але вийшло у 2018-му[13][14].
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 23 січня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 27 липня 2021. Процитовано 27 липня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 27 липня 2021. Процитовано 27 липня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 27 липня 2021. Процитовано 27 липня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
