У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Піч (значення).
Електропі́ч (англ.electric furnace) — електротермічний пристрій, що має закритий робочий простір, в якому здійснюється процес електронагрівання[1].
Може використовуватись як електричний побутовий чи промисловийпристрій для температурної обробки якогось об'єкта чи проведення досліджень, підтримання технологічного процесу тощо, які передбачають наявність середовища з підвищеною температурою.
В основу класифікації електропечей покладено найзагальнішу ознаку, яка в багатьох випадках визначає всі інші конструктивні особливості — спосіб перетворення електричної енергії в теплову. За цією ознакою всі електричні печі можна розбити на чотири групи: печі опору, дугові печі, індукційні печі і установки електроннопроменевого нагріву:
електропіч опору — електропіч, в якій електротермічний процес здійснюється з застосуванням електронагрівання опором[1];
електродугова піч — електрична піч, де метали або інші матеріали плавлять теплом електричної дуги[2];
індукційна електропіч — електропіч, в якій електротермічний процес здійснюється з застосуванням індукційного нагрівання (електронагрівання електропровідного завантаження в електромагнітному полі, яке відбувається внаслідок явища електромагнітної індукції)[1];
електронно-променева піч — електропіч, в якій електротермічний процес здійснюється з застосуванням електронно-променевого нагрівання (електронагрівання шляхом опромінювання завантаження фокусованим електронним променем, що звичайно здійснюється у вакуумі)[1].
Соколов К. Н. Оборудование термических цехов. — К., Донецк: Вища школа, 1984. — 328 с.
Чернега Д. Ф., Богушевський В. С., Готвянський Ю. Я., Грищенко С. Г., Шифрін В. М. та ін. Основи металургійного виробництва металів і сплавів. — К.: Вища школа, 2006. — 503 с. — ISBN 966-642-310-3