Еккард фон Габленц

Еккард фон Габленц
нім. Eccard Friedrich Alexander Heinrich Adolf Freiherr von Gablenz
Народився	26 січня 1891(1891-01-26)[1]  Кенігсберг, Прусське королівство, Німецька імперія
Помер	17 грудня 1978(1978-12-17)[1] (87 років)  Райнбах, Райн-Зіг, Кельн, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Титул	барон
Військове звання	Генерал-лейтенант
Батько	Heinrich Freiherr von Gablenz^d
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) За поранення (нагрудний знак) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Штурмовий піхотний знак в сріблі
Медіафайли у Вікісховищі

Барон Еккард Фрідріх Александер Генріх Адольф фон Ґабленц (нім. Eccard Friedrich Alexander Heinrich Adolf Freiherr von Gablenz; 26 січня 1891, Кенігсберг — 17 грудня 1978, Райнбах) — німецький офіцер, генерал-лейтенант вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія

14 березня 1910 року поступив на службу в Німецьку армію. Учасник Першої світової війни.

З 20 лютого 1919 по 19 березня 1920 року служив у фрайкорі, після чого продовжив службув рейхсвері як командир роти. 31 березня 1928 року офіційно залишив дійсну службу, насправді ж він більше року завдяки Раппальським угодам проходив курс помічника водія в СРСР, що мало компенсувати заборонену Версальським договором підготовку офіцера Генштабу. 1 травня 1929 року офіційно повернувся на службу в рейхсвер. З 1 грудня 1935 по 23 листопада 1938 року — командир 18-го падернборського піхотного полку. З 1 серпня 1938 року — командир 5-го військового округу в Дрездені.

Учасник Польської, Французької і Східної кампаній, в тому числі Білостоцько-Мінської битви. З 14 вересня по 1 грудня 1939 року — командир 32-ї піхотної дивізії. З 30 вересня 1939 по 13 грудня 1941 року — командир 7-ї піхотної дивізії. З 23 грудня 1941 по 13 січня 1942 року — командир 27-го армійського корпусу, знятий з посади через відмову виконувати наказ Гітлера утримувати позиції.

У грудні 1942 року брав участь у Сталінградській битві як командир 384-ї піхотної дивізії. За свідченнями сучасників, одним з близьких друзів Ґабленца був генерал-фельдмаршал Фрідріх Паулюс. Ґабленц займав деякий час пост 1-го ад'ютанта в 6-ї армії замість оберста Вільгельма Адама. У розпалі битви Ґабленц встиг покинути Сталінград, але його дивізія залишилася в оточенні й була розгромлена.

Після Сталінградської битви фон Габленц брав участь в боях на Італійському театрі військових дій, в тому числі в битві під Монте-Кассіно.

9 травня 1945 року взятий у полон американцями біля Брешії та Мілану. В листопаді 1947 року звільнений.

Сім'я

Одружився 14 серпня 1934 року з Орліндою фон Капріфі (26 жовтня 1904 — 4 серпня 1978). В шлюбі народились 2 дітей:

• Александер Генріх Леопольд Адольф (29 березня 1937, Білефельд)
• Орлінда Клара Гедвіґ (11 серпня 1938, Білефельд).

Звання

• Фанен-юнкер (14 березня 1910)
• Фанен-юнкер-унтерофіцер (14 липня 1910)
• Фенріх (20 грудня 1910)
• Лейтенант (18 серпня 1911)
• Оберлейтенант (18 серпня 1915)
• Гауптман (18 серпня 1918) — 22 вересня 1918 року одержав право носити уніформу Генштабу.
• Майор (1 лютого 1930)
• Оберстлейтенант (1 квітня 1933)
• Оберст (1 квітня 1935)
• Генерал-майор (1 серпня 1938)
• Генерал-лейтенант (1 серпня 1940)

Нагороди

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
• Штурмовий піхотний знак в сріблі
• Лицарський хрест Залізного хреста (15 серпня 1940)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»

Література

• В. Адам. Катастрофа на Волге. — Смоленск: Русич, 2001.
• Walther-Peer Fellgiebel. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile. — Friedberg: Podzun-Pallas, 2000. — ISBN 978-3-7909-0284-6.
• Reichswehrministerium (Bearb.): Rangliste des Deutschen Reichsheere nach dem Stande vom 1. Mai 1932. — Berlin: Mittler & Sohn, 1932.
• Veit Scherzer. Die Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. — Ranis/Jena: Scherzers Militaer-Verlag, 2007. — ISBN 978-3-938845-17-2.
• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9

Примітки

1. TracesOfWar
   d:Track:Q98839586