Едіт фон Зальбурґ

Едіт фон Зальбурґ
Народилася14 жовтня 1868(1868-10-14)[2][3][1]
Schloss Leonsteind, Grünburgd, Кірхдорф-ан-дер-Кремс, Верхня Австрія, Австрія[3][4]
Померла3 грудня 1942(1942-12-03)[1] (74 роки)
Дрезден, Саксонське королівство[5][4]
Країна Австрія
Діяльністьписьменниця, поетеса, драматургиня
Знання мовнімецька

Едіт фон Зальбурґ (нім. Edith von Salburg), повне ім'я Едіт Фрайфрау фон Кріґ-Гохфельден (нім. Edith Freifrau von Krieg-Hochfelden), ім'я при народженні Графиня Зальбурґ-Фалькенштайн[de] (нім. Gräfin Salburg-Falkenstein; нар. 14. жовтня 1868, замок Леонштайн, Верхня Австрія — пом. 3 грудня 1942, Дрезден) — австрійська письменниця, публіцистка та видавчиня. Відома під псевдонімом Едіт Графиня Зальбурґ (нім. Edith Gräfin Salburg).

Біографія

Народилася в сім'ї графа Отто Артура Адельберта Зальбурґ-Фалькенштайн та Гільдеґард Анни Франциски Ернестіни фон Голенія. Отримувала приватні уроки в домі своїх батьків у Граці, зокрема з історії та літератури. Їй давали літературні поради письменники Петер Розеггер та Роберт Гамерлінґ[en]. 1898 року одружилася з Францом Кріґом фон Гохфельден (нар. 1857). Подружжя мешкало в Арко на Півночі Італії. Після смерті чоловіка в 1919 опинилася в скрутному фінансовому становищі й відтоді заробляла на життя письменництвом. Деякий час очолювала видавництво Strom-Verlag. З 1927 року мешкала в Дрездені, пишучи романи, вірші та драматургію. Едіт Зальбурґ була однією з найпродуктивніших письменниць свого часу. В Україні відома своїм романом "Син України" (Sohn der Ukraine, 1916).

Невідомо, чому саме Зальбурґ зацікавилася українською тематикою. Історик Дмитро Дорошенко вважає це свідченням того, що інтерес до України та українців у західноєвропейському суспільстві ніколи не згасав, цю тему не раз порушували та обговорювали, зокрема, і в художній літературі.[6][7] Перекладачка роману "Син України" українською Леся Івасюк описала роман як такий, що "окреслює Україну й українців по обидва боки Збруча в європейському контексті — в історичному та геополітичному значенні".[7]

Примітки

  1. ↑ а б в Baur U., Gradwohl-Schlacher K. Literatur in Österreich 1938-1945, Band 3: Oberösterreich — Böhlau Verlag, 2014. — С. 350–355.
  2. ↑ Biographien der österreichischen Dichterinnen und Schriftstellerinnen — 1893. — S. 48.
  3. ↑ а б Krackowizer F., Berger F. Biographisches Lexikon des Landes Österreich ob der Enns: Gelehrte, Schriftsteller und Künstler Oberösterreichs seit 1800 — Pas, Linz: Verein und Institut für Ostbairische Heimatforschung, 1931. — S. 273. — 411 с.
  4. ↑ а б Schmid-Bortenschlager S., Schnedl-Bubeniček H. Österreichische Schriftstellerinnen 1880–1938: Eine Bio-Bibliographie — Stuttgart: Akademischer Verlag Hans-Dieter Heinz, 1982. — S. 152–154. — ISBN 978-3-88099-123-1
  5. ↑ Österreichisches Biographisches Lexikon 1815–1950 — ÖAW.
  6. ↑ “Die Ukraine und das Reich: Neun Jahrhunderte Deutsch-Ukrainischen Beziehungen” (Leipzig, 1941) («Україна та імперія: дев’ять століть німецько-українських відносин»).
  7. ↑ а б Маргарита Кривенко. Із циклу «Україна у світовій літературі та світова література в українських колекціях» - Бібліотека Стефаника

Література

  • Твори Зальбурґ німецькою у ВікіДжерелах
  • Едіт фон Зальбурґ. Син України. ­– К.: Темпора, 196 с.(к)
  • Sophie Pataky: Lexikon deutscher Frauen der Feder. Bd. 2. Berlin, 1898, S. 220. (online)
  • Franz Brümmer: Lexikon der deutschen Dichter und Prosaisten vom Beginn des 19. Jahrhunderts bis zur Gegenwart. Bd. 4. 6. Aufl. Leipzig, 1913, S. 115. „Krieg von Falkenstein, Edith“ (online)
  • Wesen und Werk der Gräfin Edith Salburg im Spiegel der Kritik. Anläßlich ihres 60. Geburtstages am 14. Okt. 1928 hrsg. vom Hammer-Verlag. Leipzig. 1928.