Едді Брекен
Едвард Вінсент Брекен (англ. Edward Vincent Bracken; 7 лютого 1915 — 14 листопада 2002) — американський актор, легенда голлівудської кінокомедії. У 1944 році зіграв головні ролі у фільмах «Вітаю героя-завойовника» та «Диво Моргана», які було включено до Національного реєстру фільмів. Також відомий за виступами на Бродвеї. Серед піздніх робіт відомий за ролями у фільмах «Канікули» (1983), «Оскар» (1991), «Сам удома 2: Загублений у Нью-Йорку» (1992) та «Новачок року» (1993). За внесок у радіо і телеіндустрію отримав дві зірки на Голлівудській алеї слави. БіографіяНародився в Асторії, боро Квінз, міста Нью-Йорк[1]. Вже у віці дев'яти років розпочав грати у водевілях. Перший великий успіх отримав у 1934 році, зігравши у бродвейській п'єсі «З гордістю вітаємо». Під час Другої світової війни вів багато радіопередач, а також власну передачу «Шоу Едді Брекена». У 1953 році Брекен залишив Голлівуд і зусередився на Бродвеї. Його останньою появою на Бродвеї стала робота в мюзиклі Dreamtime режисера Девіда Найлза у віці 77 років. Крім того, Брекен тривалий час працював на Papermill Playhouse в Нью-Джерсі, де зіграв у десятках постанов з 1980-х по 2000-ні роки. Примітно, що на знімальному майданчику Брекену довелось працювати з двома акторами, які згодом стали президентами США: це Рональд Рейган та Дональд Трамп. З Рейганом Брекен знявся у фільмі «Дівчина з Джонс-Біч» у 1949 році, за 31 рік до того як того було обрано президентом. З Трампом Брекен зіграв другорядні ролі у фільмі «Сам удома 2: Загублений у Нью-Йорку» у 1992 році, за 24 роки до того як Трамп став президентом. 14 листопада 2002 року Едді Брекен помер від ускладнень після операції, у 87-річному віці[2]. Його дружина Конні Нікерсон, з якою Брекен прожив у шлюбі 63 роки, померла у серпні 2002 року, за три місяці до смерті чоловіка. У Едді та Конні залишилось п'ятеро дітей: два сина і три доньки. Фільмографія
Примітки
ПосиланняВікісховище має мультимедійні дані за темою: Едді Брекен
|