Едгар Рубін
Едгар Рубін (дан. Edgar Rubin, 6 вересня 1886, Копенгаген — 3 травня 1951, Холте[en]) — данський психолог. БіографіяНародився у Копенгагені у заможній єврейській родині. Його батько — статистик та історик-економіст Маркус Рубін (1854–1923) — був директором державної скарбниці Данії з 1902 року і національного банку країни з 1913 року.[2][3] Троюрідний брат лауреата Нобелівської премії з фізики Нільса Бора (його мати і мати Бора Еллен Адлер були двоюрідними сестрами). З Нільсом Бором Едгар Рубін навчався у одному класі, і вони разом цікавилися філософією[4]. Після навчання в коледжі Соломанна вивчав філософію в університетах Копенгагена. Доктор філософії (1915). У 1916–1918 роках — Доцент Копенгагенського університету, в 1918–1922 рр.. — Викладач. З 1922 року — професор експериментальної психології Університету. Президент Інтернаціонального конгресу з психології. ПсихологіяСвоєю роботою «Фігури, що візуально сприймаються» (1915) про співвідношення фігури і фону він справив значний вплив на розвиток теорії гештальтпсихології. Він дав опис суб'єктивних ознак фігури і фону: фігура, на відміну від фону, являє собою форму, виступає вперед, вона краще запам'ятовується, а фон здається чимось безперервним, що знаходяться позаду фігури. Фігура — сприймається як предмет, а фон — як матеріал, зміна одного тільки фону може привести до того, що фігура перестане розпізнаватися; при цьому будь-яка з прилеглих частин може сприйматися і як фігура, і як фон. Ваза РубінаРубін створив класичне зображення обернених фігур (Ваза Рубіна[en], яка видається то келихом, то двома обличчями). Праці
Література
Примітки
Посилання
|