Діомед, якого розривають власні коні (картина)

Діомед, якого розривають власні коні
фр. Diomède dévoré par ses chevaux

Автор Гюстав Моро
Час створення 1865
Розміри 140 × 95.5
Матеріал полотно
Техніка олійні фарби
Місцезнаходження Руанський музей образотворчого мистецтва (Руан)

Діомед, якого розривають власні коні (фр. Diomède dévoré par ses chevaux) — картина Гюстава Моро, французького художника-символіста, відомого своїми еротичними картинами на міфологічні та релігійні сюжети[1]. Була створена в 1865 році. За основу взятий давньогрецький сюжет про восьмий подвиг Геракла, де він мав здобути людоїдних коней царя Діомеда. Картина під інвентарним номером 931.16.1 знаходиться в руанському музеї образотворчого мистецтва в Руані[2][3].

Історія

Картина була створена французьким художником, відомим романтистом та майстром еротичного жанру в мистецтві — Гюставом Моро. Картину «Діомед, якого розривають власні коні» він написав слідуючи традиції зображати сюжети давньогрецьких міфів від своїх кумирів та майстрів епохи Відродження — Мікеланджело Буанаротті та Леонардо. Слід зазначити, що власну картину Моро не вважав досконалою та улюбленою. Зберігся його лист до куратора руанського музею образотворчого мистецтва, в якому він вибачається, що не може надати більш визначні свої роботи, а вимушений надіслати саме цю. Дослідники відмічають, що коні були зображені в стилі схожому з Леонардо да Вінчі, а декор походить безпосередньо з малюнків Джованні Баттіста Піранезі[4].

Опис

З декількома добровольцями Геракл відплив до Фракії, відвідавши по дорозі свого друга царя Фер — Адмета. Прибувши до Тіріди[en] він здолав конюхів Діомеда, забрав коней на корабель, прив'язав їх і залишив під охороною свого коханця Абдера, а потім повернувся на берег для битви з охоронцями Діомеда. Бувши у меншості Геракл вдався до хитрощів: прорив канал, по якому вода з моря пішла по низинах місцевості й спрямувалася на противника. Коли останні почали рятуватися втечею, Геракл напав на них, здолав Діомеда та протягнув його тіло по берегу новоутвореного озера, а потім кинув його власним коням, які взялися рвати ще живу плоть господаря. Лише після цього вони повністю наситилися, оскільки перед цим зжерли Абдера, що необережно наблизився до них[5].

Гюстав Моро зображує кульмінаційну сцену, коли Геракл пускає озвірілих коней на їхнього господаря. Моро використовує сильні контрасти, щоб посилити драматизм моменту, коли блискучі білі коні з божевільними чорними очима відривають плащ від блідого тіла Діомеда. Протягом своєї кар'єри Моро повертався до міфів про напівбога Геракла та його подвиги, часто подаючи сюжет в неординарному повороті[6].

Примітки

  1. ↑ Gustave Moreau | French painter. Encyclopedia Britannica (англ.). Архів оригіналу за 7 січня 2016. Процитовано 29 січня 2020.
  2. ↑ DIOMEDE DEVORE PAR SES CHEVAUX. www.pop.culture.gouv.fr (фр.). Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 29 січня 2020.
  3. ↑ Topping, Margaret (2000). Proust's Gods: Christian and Mythological Figures of Speech in the Works of Marcel Proust (англ.). Oxford University Press. с. 49—51. ISBN 978-0-19-816008-3.
  4. ↑ Diomède dévoré par ses chevaux. Musée des Beaux-Arts (фр.). 16 квітня 2013. Архів оригіналу за 29 січня 2020. Процитовано 29 січня 2020.
  5. ↑ Грейвс, Роберт (1992). Мифы Древней Греции. М: Прогресс. с. 363. ISBN 978-5-389-11259-9. Архів оригіналу за 9 червня 2019. Процитовано 29 січня 2020.
  6. ↑ Diomedes Devoured by His Horses. www.dia.org (англ.). Архів оригіналу за 29 січня 2020. Процитовано 29 січня 2020.

Посилання