Дінков Василь Олександрович

Дінков Василь Олександрович
Народився25 грудня 1924(1924-12-25)
село Луначарське Новоспасівського району Бердянського округу, тепер село Азовське Бердянського району Запорізької області
Помер25 червня 2001(2001-06-25) (76 років)
Москва, Росія
ПохованняНоводівичий цвинтар
ГромадянствоСРСР СРСР, Росія Росія
Національністьболгарин
Діяльністьполітик
Alma materАзербайджанська державна нафтова академія (1954)
Знання мовросійська
Учасникнімецько-радянська війна
ЧленствоЦК КПРС
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
ПартіяКПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За оборону Кавказу» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 —1945 рр.» медаль «Ветеран праці» ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Державна премія Росії Державна премія СРСР

Василь Олександрович Дінков (нар. 25 грудня 1924(19241225), село Луначарське Новоспасівського району Бердянського округу, тепер село Азовське Бердянського району Запорізької області — 25 червня 2001, місто Москва, Російська Федерація) — радянський державний діяч, міністр газової промисловості СРСР, міністр нафтової промисловості СРСР. Член ЦК КПРС у 1986—1990 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 10—11-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (24.12.1984).

Життєпис

Народився в селянській родині. Правнук болгарського емігранта Павла Дінкова, учасника боротьби з турецькою владою, який переїхав на Бердянщину і отримав від російського імператора Олександра II великий земельний наділ. У 1920-ті роки родина Дінкових потрапила під розкуркулення і переїхала на Північний Кавказ (тепер — Краснодарський край). У станиці Пашковській (околиця Краснодара) Василь Дінков пішов у перший клас.

У 1941—1942 роках — експедитор Краснодарського міського харчоторгу.

У 1942—1947 роках — у Червоній армії, учасник німецько-радянської війни.

Член ВКП(б) з 1946 року.

У 1947—1949 роках — голова ревізійної комісії, секретар партійного бюро колгоспу «Путь Ильича» Пашковського району Краснодарського краю.

У 1949—1954 роках — студент Азербайджанського нафтового (індустріального) інституту імені Азізбекова.

У 1954—1956 роках — старший інженер-механік нафтопромислового управління «Абіннафта» Краснодарського краю.

У 1956—1957 роках — начальник виробничо-технічного відділу газопромислового управління об'єднання «Краснодарнафта» Краснодарського краю. У 1957—1959 роках — головний інженер газопромислового управління об'єднання «Краснодарнафта».

У 1959—1960 роках — головний інженер газопромислового управління Краснодарської Ради народного господарства (раднаргоспу). У 1960—1962 роках — начальник відділу видобутку і переробки газу управління нафтової і газової промисловості «Краснодарнафта» Краснодарського раднаргоспу.

У 1962—1965 роках — начальник Краснодарського управління магістральних газопроводів.

У 1965—1966 роках — начальник об'єднання «Кубаньгазпром».

У квітні 1966—1970 роках — начальник головного управління з видобутку газу Міністерства газової промисловості СРСР. У червні 1967 року затверджений членом колегії Міністерства газової промисловості СРСР.

У 1970—1979 роках — заступник міністра, у лютому 1979 — 8 травня 1981 року — 1-й заступник міністра газової промисловості СРСР.

8 травня 1981 — 11 лютого 1985 року — міністр газової промисловості СРСР.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 грудня 1984 року за великі заслуги перед радянською державою у розвитку газової промисловості та в зв'язку з шістдесятиліттям з дня народження Дінкову Василю Олександровичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

12 лютого 1985 — 27 липня 1989 року — міністр нафтової промисловості СРСР.

З липня 1989 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

У 1991—1994 роках — президент російсько-швейцарського акціонерного товариства «СЖС—Енергодіагностика». Член Ради директорів ВАТ «Газпром» (до 1999 року). З 1993 року — заступник керівника секретаріату міжурядової Ради по нафті і газу країн СНД, керівник Московського представництва секретаріату Ради з нафти і газу країн СНД. У 1994—2001 роках — голова тендерного комітету з будівництва газопроводу «Ямал—Європа» ВАТ «Газпром».

Помер 25 червня 2001 року. Похований в Москві на Новодівочому цвинтарі.

Нагороди і звання

Примітки

Джерела