Дідур Едуард Олександрович

Ф
Едуард Дідур
Особисті дані
Повне ім'я Едуард Олександрович
Дідур
Народження 14 лютого 1939(1939-02-14)
  Носівці, УРСР
Смерть 3 березня 2014(2014-03-03) (75 років)
Громадянство СРСР СРСР
Позиція воротар
Юнацькі клуби
СРСРгр. підг. «Спартак» (М)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1956—1957 СРСР «Спартак» (М) 1 (0)
1958 СРСР «Спартак» (С) 3 (-3)
1959—1961 СРСР СКВО (Л) 15 (-?)
1962 СРСР «Спартак» (О) ? (?)
1962 СРСР «Шахтар» (Т) 8 (-?)
1962 СРСР «Спартак-клубна» (М) ? (?)
1963—1965 СРСР «СіП» (М) 49+ (-?)
1966 СРСР «Спартак-клубна» (М) ? (?)
Суддівська діяльність
Громадянство СРСР СРСР
Місто Москва (з 1969)
Категорія всесоюзна

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Едуард Олександрович Дідур (нар. 14 лютого 1939, Носівці, УРСР — пом. 3 березня 2014) — радянський футболіст воротар.

Кар'єра гравця

Вихованець групи підготовки при команді «Спартак» (Москва). У футболці «Спартака» дебютував 5 грудня 1957 року в переможному (3:2) домашньому поєдинку 13-го туру класу «А» проти київського «Динамо». Едуард вийшов на поле, замінивши Валентина Івакіна[1]. Цей матч виявився єдиним для Дідура в складі основної команди московського клубу. Наступного року захищав кольори першолігового ставропольського «Спартака». Зіграв 3 поєдинки у чемпіонаті СРСР та 1 матч у кубку СРСР. У 1959 році повернувся в Україну, де до 1961 року виступав у складі львівського СКВО. У футболці львівської команди зіграв 15 матчів у першій лізі чемпіонату СРСР та 1 поєдинок у кубку СРСР. У 1962 році перейшов до складу першолігового орловського «Спартака», але не зігравши жодного офіційного поєдинку перейшов до тульського «Шахтаря». У 1962 році повернувся до «Спартака», але вже наступного року опинився в складі клубу «СіП» (М), кольори якого захищав до 1965 року та був основним воротарем команди. У 1966 році повернувся до московського «Спартака», в складі якого того ж року й завершив кар'єру гравця[2].

Після завершення кар'єри

З 1967 року розпочав займатися суддівською діяльністю. З 1969 року представляв на цій посаді Москву. 29 грудня 1984 року отримав всесоюзну суддівську категорію. Працював футбольним арбітром до 1989 року. За цей час відсудив 216 матчів: 74 матчі — як головний арбітр, 142 матчі — як боковий арбітр. З 1990-х років — інспектор суддівського корпусу. Паралельно з суддівською та інспекторською діяльністю тренував (з 1967 по 1999 рік) аматорську команду «Чайка» (Москва). З 2000 року — член сддівського комітету РАМФ.

Помер 3 березня 2014 року.

Примітки

  1. ↑ «Спартак» (Москва) - «Динамо» (Київ). Архів оригіналу за 19 серпня 2017. Процитовано 18 серпня 2017.
  2. ↑ Нісенбойм Е., Расинський В. Спартак Москва. Офіційна історія 1922-2002. — Москва : МС Медиа, 2002. — С. 660. — ISBN 5-902215-01-3.

Посилання