|
Дідона й Еней
«Дідо́на й Ене́й» (англ. Dido and Aeneas) (Z. 626) — опера на три дії англійського барокового композитора Генрі Перселла; лібрето Наума Тейта за поемою Вергілія «Енеїда», що розповідає історію Енея, легендарного троянського героя. Вперше була поставлена 1689 року в лондонській школі для дівчат. Дійові особи
СинопсисДія I. Карфаген. Палац Дідони. Опера починається з появою цариці Дідони у своєму палаці в супроводі почту. Белінда намагається підбадьорити Дідону, але вона сповнена печалі через любов до Енея. Почет намагається розвіяти її печаль, але вона невтішна. Входить Еней з почтом і просить руки Дідони. Вона погоджується, і всі радіють. Дія II. Печера. Чаклунка замишляє знищити Карфаген і його царицю і просить відьом допомогти їй у цьому. Чаклунка посилає злого духа, який прибирає подоби Меркурія. Він настигає Енея, Дідону, Белінду і почет у лісі, його появу супроводжує буря, наслана чаклункою. Злий дух говорить Енею, що він нібито посланий Юпітером, наказує Енею залишити Дідону і Карфаген. Еней дає свою згоду, вважаючи, що це воля богів, але його серце розривається від того, що він повинен покинути Дідону. Дія III. Порт Карфагена. Матроси підіймають якорі й радіють швидкому відплиттю. З'являються Чаклунка з відьмами, задоволені тим, що їхній план спрацював. Дідона сумує від думки про майбутню розлуку з Енеєм. Вона розповідає про своє горе Белінді. Раптово повертається Еней, який намагається виправдати свій вчинок волею богів, але Дідона висміює це. Тоді Еней хоче залишитися — наперекір богам — з коханою. Але Дідона непохитна: раз Еней вирішив залишити її, він повинен піти, а сама вона вирішила померти. Перед смертю Дідона виконує свою останню арію «When I am laid in Earth», також відому як «Плач Дідони». Вмираючи, Дідона просить амурів розкидати на її могилі пелюстки троянд, м'яких і ніжних, як її серце. Партитура Авторська партитура опери не збереглась, єдиний рукопис XVII століття, що дійшов до наших днів, — лібрето, можливо оригінал. Найстаріша партитура «Дідони і Енея», що знаходиться нині в Бодліанській бібліотеці, була переписана не раніше 1750, через більш ніж шістдесят років після того, як була створена опера[1]. Жодне з пізніших джерел не розділяє лібрето на акти, втрачена музика Прологу. Пролог, кінець сцени в гаю (акт 2) і кілька танців, ймовірно були втрачені, коли оперу поділили на частини, які заповнювали час між актами театральних п'єс у першому десятилітті XVIII століття[2]. Арія «Ах, Белінда» була видана вперше в Orpheus Britannicus[en], збірці творів Перселла[2]. Найвідомішою ж стала арія «Коли засну в землі» («Плач Дідони»). Обидві арії побудовані як плач на основі бассо остинато. «Плач Дідони» виконувався артистами, далекими від класичної оперної школи, наприклад Клаусом Номі (Death), Ен Брун і Джеф Баклі. В різних аранжуваннях арія багаторазово використовувалася, в тому числі в музичному оформленні міні-серіалу HBO «Брати по зброї», а також військовим оркестром в День перемир'я в річницю закінчення Першої світової війни на головній церемонії, що проходить в Вайтхоллі. Музика, як вважають деякі дослідники, занадто проста для такого композитора, яким був Перселл наприкінці 1680-х років, однак це може бути пояснено тим, що опера призначалася для виконання школярами[2]. Твір написано для струнних інструментів, розділених на чотири партії та бассо контінуо. Лібрето Школи Челсі містить два танці у супроводі гітари: Dance Gittars Chacony в акті 1 і Gittar Ground a Dance в сцені «У гаю» (акт 2), породило припущення, що Перселл включив гітару як основний інструмент басо континуо[3]. Музика жодного з цих танців невідома, тому припускають, що Перселл не складав їх, а скоріше вони повинні бути імпровізованими гітаристом[3]. Існує кілька редакцій опери з різною реалізацією басо континуо; найвідомішими є версії І. Холста та Бенджаміна Бріттена. Втрачена музика Прологу не відновлювалась, кілька редакцій опери доповнені музикою ритурнелі наприкінці другого акту, ноти якої також не збереглися. ПостановкиПерша відома постановка опери «Дідони та Енея» відбулася у жіночій школі Джозіас Пріста в Челсі не пізніше, ніж у липні 1688[4], хоча існує припущення, що опера, можливо, була написана для більш ранньої постановки при дворі Карла II[5] або Якова II[6][7]. Після вистави в Челсі опера за життя Перселла більше не ставилася. 1700 року «Дідона та Еней» була включена в адаптовану версію п'єси Шекспіра «Міра за міру» в лондонському театрі Томаса Беттертон. Після 1705 «Дідона і Еней» не інсценувалася, відзначені лише поодинокі концертні виконання, до 1895 року, коли вперше за багато років студенти Королівського коледжу музики в театрі Ліцей[en] (Лондон) виконали оперу в річницю смерті Перселла<[8] Перший раз за межами Англії опера була виконана в концертній версії 14 грудня 1895 в дублінському університетському товаристві. 1923 року опера вперше була поставлена в США в Нью-Йоркському в готелі «Плаза», проте газета «Нью-Йорк Таймс» відзначила «значні спрощення» партитури опери[9][10]. У Львівському залі органної та камерної музики 8 та 10 грудня 1995 року[11] хор (кер. — Ярослав Гнатовський) і оркестр Вищого музичного інституту імені Лисенка «Perpetuum Mobile»[12] (музичний керівник та диригент — Георгій Павлій) виконали оперу. Серед солістів був гість з Великої Британії Джордж Ньютон Фітцджеральд у ролі Енея.[13] Серед солістів своєю експресивною манерою виконання і надзвичайним голосом (контртенор) виділявся Василь Сліпак.[14] Це було перше концертне виконання (мовою оригіналу) в Україні. Василь Сліпак виконав не одну, а відразу три арії: Відьмака (контратенор), Духа Меркурія (баритон) і Юнги (тенор).[15] 2009 року до 350-річчю Перселла були приурочені постановки «Дідони та Енея» Нідерландської опери, Лондонській Королівської опери, Divertimento Baroque Opera Company та на фестивалі Glimmerglass[en] (Куперстаун, Нью-Йорк). 2011 року в концертному виконанні вона була представлена в Київській філармонії під орудою Романа Кофмана[16] 2 березня 2014 року «Дідона і Еней» вперше була поставлена в українському перекладі, що був підготовлений Оленою О'Лір. Вистава відбулася в будинку вчених силами студентів Київського університету культури, хору «Хрещатик» та струнного квартету «Софія» під орудою Оксани Дондик за підтримки ГО «Вікімедіа Україна»[17][18][19]. Література
Посилання
 Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дідона й Еней Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
