Дідич Інна Романівна

Ф
Інна Дідич
Особисті дані
Повне ім'я Інна Романівна Дідич
Народження 6 січня 1975(1975-01-06) (49 років)
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Ізраїль Ізраїль
Позиція захисник[1]
Інформація про клуб
Поточний клуб завершила кар'єру
Юнацькі клуби
СРСР «Арена»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1992 Україна «Олімп» (Київ) 10 (3)
1993—1995 Україна «Донеччанка» 42 (0)
1997 Україна «Аліна» 10 (0)
1999 Україна «Київська Русь» 8 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1999—2007 Ізраїль Ізраїль ? (5)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
Україна Україна WU-15
Суддівська діяльність
Громадянство Україна Україна
Місто Київ
Категорія третя, арбітр ФІФА
Професія футболістка

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Інна Романівна Дідич (нар. 6 січня 1975) — українська та ізраїльська футболістка. По завершенні футбольної кар'єри — українська футбольна арбітерка та тренерка.

Клубна кар'єра

Футболом розпочала займатися наприкінці 1980-х років. Спочатку разом з хлопцями грала у футбол на подвір'ї. Під час навчання в 6-у калсі школи її запросили до шкільної команди сусіднього району. Тренувалася в команді протягом 2-3 місяців, допоки тренер не з'ясував, що вона дівчинка. Взимку 1989 році намагалася потрапити до жіночої футбольної команди при Республіканському стадіоні[2], однак через збіг обставин на перегляд так і не потрапила. Проте навесні того ж року бабуся відвела Інну на перегляд до клубу «Арена» (Київ). Футболом на професіональному рівні займалася з 15 років[2]. У 1990 році виграла чжіночий чемпіонат УРСР.

У чемпіонаті України дебютувала в 1992 році в клубі «Олімп» (Київ), в якому того сезону зіграла 10 матчів та відзначився 3-а голами[3]. Потім виступала в чемпіонаті Румунії[2]. Взимку 1993 року контракт Дідич з румунським клубом викупив донецький «Текстильник»[2]. У команді виступала до завершення сезону 1995 року, у Вищій лізі чемпіонату України зіграла 42 матчі. Разом з донецьким колективом двічі вигравала чемпіонат України та одного разу кубок країни.

У 1997 році перейшла до столичної «Аліни»[4]. У футболці столичного клубу відіграла 10 матчів у Вищій лізі. Допомогла команді виграти чемпіонат країни, проте незважаючи на такий успіх по завершенні сезону «Аліна» була розформована, а всі гравчині та працівники клубу отримали статус вільних агентів.

У 1999 році перейшла до іншого столичного клубу — «Київська Русь»[5]. У команді відіграла один сезон, за цей час зіграла 8 матчів та відзначилася 1 голом у Вищій лізі чемпіонату України.

У 2000 році емігрувала до Ізраїлю, де поєднувала кар'єру гравчині та тренерки. Працювала тренеркою в юнацькій команді «Хапоель» (Тель-Авів). З 2001 по 2006 рік 5 разів вигравала чемпіонат Ізраїлю[2].

Кар'єра в збірній

Після еміграції до Ізраїлю отримала громадянство цієї країни. З 1999 року викликалася до складу національної збірної Ізраїлю. Дебютувала у футболці ізраїльтянок 5 липня 2000 року в програному (0:1) поєдинку проти Білорусі. У 2001—2002 роках у складі збірної Ізраїлю виступала в кваліфікації чемпіонату світу. У 2007 році виступала в фінальній частині чемпіонату світу[2].

Кар'єра арбітерки та тренерки

По завершенні футбольної кар'єри повернулася до України, розпочала суддівську кар'єру. Мала третю категорію, а також статус арбітра ФІФА[6]. Входила до складу керівництва Асоціації жіночого футболу України[2].

Очолювала дівочу збірну України WU-15. У 2012 році стала першою жінкою-тренеркою в Україні, яка отримала тренерський диплом категорії «А»[7].

Особисте життя

Займається фітнесом. Вільно володіє івритом[2].

Досягнення

«Донеччанка»
«Аліна»

Примітки

  1. а б Soccerdonna — 2010.
  2. а б в г д е ж и Представляем арбитра матча: Инна Дидич + ФОТО
  3. Чемпіонат України з футболу серед жінок 1992 р. «Олімп» (Київ). Архів оригіналу за 7 квітня 2019. Процитовано 7 квітня 2019.
  4. Чемпіонат України з футболу серед жінок 1997 р. «Аліна» (Київ). Архів оригіналу за 7 квітня 2019. Процитовано 7 квітня 2019.
  5. Чемпіонат України з футболу серед жінок 1999 р. «Київська Русь» (Київ). Архів оригіналу за 7 квітня 2019. Процитовано 7 квітня 2019.
  6. ФИФА дала 30 украинским арбитрам статус международных. Годуляну не дала [Архівовано 7 квітня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. Ващук, Сачко и Закарлюка получили тренерские лицензии УЕФА [Архівовано 7 квітня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання