Дятел сірошиїй

? Дятел сірошиїй
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Дятлоподібні (Piciformes) Родина: Дятлові (Picidae) Рід: Савановий дятел (Dendropicos) Вид: Дятел сірошиїй
Біноміальна назва
Dendropicos goertae (Müller, 1776)[2][3][4]
Ареал виду
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Picus goertae Chloropicus goertae Mesopicus goertae[5]
Посилання
Вікісховище: Dendropicos goertae Віківиди: Dendropicos goertae EOL: 1177605 ITIS: 554020 МСОП: 22730269 NCBI: 381867

Дя́тел сірошиїй[6] (Dendropicos goertae) — вид дятлоподібних птахів родини дятлових (Picidae). Мешкає в Африці на південь від Сахари[7].

Опис

Довжина птаха становить 20 см, форма тіла типова для дятлів. Верхня частина тіла зелена, голова і нижня частина тіла блідо-сірі. Надхвістя червоне, на животі невелика червона пляма. Хвіст короткий. У самців на тімені і потилиці червона пляма, у самиць голова повністю сіра[8].

Підвиди

Виділяють п'ять підвидів:[9]

• D. g. koenigi (Neumann, 1903) — від Малі до західного Судану;
• D. g. abessinicus (Reichenow, 1900) — від східного Судану до західної Ефіопії;
• D. g. goertae (Müller, PLS, 1776) — від Сенегалу до Малі;
• D. g. centralis (Reichenow, 1900) — від Сьєрра-Леоне до Нігерії, Південного Судану, західної Кенії і північно-західної Танзанії;
• D. g. meridionalis Louette & Prigogine, 1982 — від південного Габону і північно-західної Анголи до центральних районів ДР Конго.

Ефіопський дятел раніше вважався конспецифічним з сірошиїм дятлом.

Поширення і екологія

Сірошиї дятли поширені від Сенегалу і Мавританії до Еритреї, північної Танзанії і північно-західної Анголи. Вони живуть в саванах і чагарникових заростях, у вологих і сухих тропічних лісах і рідколіссях, на полях, пасовищах і в садах. Зустрічаються на висоті до 3300 м над рівнем моря. Живляться комахами. Гніздяться в дуплах, в кладці від 2 до 4 яєць.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Dendropicos goertae. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 30 грудня 2021.
2. Statius Müller, Philipp Ludwig (1776). Des Ritters Carl von Linné Königlich Schwedischen Lelbarztes uc. uc. vollständigen Natursystems Supplements und Register-Band über alle sechs Theile oder Classen des Thierreichs mit einer ausführlichen Erklärung ausgefertiget (German) . Nürnberg: Gabriel Nicolaus Raspe. с. 91. Архів оригіналу за 30 грудня 2021. Процитовано 30 грудня 2021.
3. Buffon, Georges-Louis Leclerc de (1780). Le Goertan ou Pic vert du Sénégal. Histoire Naturelle des Oiseaux (French) . Т. Volume 13. Paris: De l'Imprimerie Royale. с. 36. Архів оригіналу за 30 грудня 2021. Процитовано 30 грудня 2021.
4. Buffon, Georges-Louis Leclerc de; Martinet, François-Nicolas; Daubenton, Edme-Louis; Daubenton, Louis-Jean-Marie (1765–1783). Pic appellé Goetran, du Sénégal. Planches Enluminées D'Histoire Naturelle. Т. Volume 4. Paris: De L'Imprimerie Royale. Plate 320. Архів оригіналу за 30 грудня 2021. Процитовано 30 грудня 2021.
5. Peters, James Lee, ред. (1948). Check-List of Birds of the World. Т. Volume 6. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. с. 220. Архів оригіналу за 30 грудня 2021. Процитовано 30 грудня 2021.
6. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
7. Winkler, H.; Christie, D.A. Grey woodpecker (Dendropicos goertae). Handbook of the Birds of the World Alive. Lynx Edicions, Barcelona. Процитовано 12 листопада 2016.
8. Hans Winkler; David A. Christie (2010). Woodpeckers. Bloomsbury Publishing. с. 84. ISBN 978-1-4081-3504-4. Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 30 грудня 2021.
9. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, ред. (2021). Woodpeckers. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 30 грудня 2021.