|
Дуріс Самоський
Дуріс Самоський (дав.-гр. Δοῦρις ὁ Σάμιος; народився прибл. 350 до н. е. - помер близько 281 до н.е.) був грецьким істориком. У певний період часу був тираном Самосу. Дуріс вважається автором втраченої історії подій у Греції та Македонії починаючи від 371 до н.е. та до 281 до н.е. Творчий спадок автора включав також записи про життя Агафокла Сіракузського і ряд трактатів на літературні та художні теми. Особисте та політичне життяДуріс стверджував, що є нащадком Алківіада. [1] Підтвердити це можна тим, що у нього був син Скей, який переміг на Олімпійських іграх, «коли саами були у вигнанні»; [2] тобто до 324 року до н. е. Враховуючи те, що з 352 по 324 рік Самос був окупований афінськими клерухами, то цілком ймовірно, що Дуріс міг народитися в якийсь день близько 350 року до н. е., а оскільки його основна історична праця закінчилася смертю Лісімаха в 281 році до нашої ери, то дата його смерті припадає на період після цієї події. Дуріс був братом Лінцея Самоського, автора комедій, листів та есе "Покупки їжі". Дослідження 20-го століття стверджують, що Дуріс був учнем Теофраста в Афінах. [3] Єдиний зафіксований факт про суспільне життя Дуріса — це те, що він був тираном, або одноосібним правителем Самосу. [4] Залишається невідомим те, яким чином він досяг цієї посади, як довго перебував на ній та які події відбувалися за його правлінням. ТворчістьДуріс був автором наративної історії подій у Греції та Македонії від подій з битви при Левктрі (371 р до н. е.) аж до смерті Лісімаха (281 р до н. е.). Твір, як і всі інші роботи автора, було втрачено. Інші твори Дуріса включали життя Агафокла Сіракузського, які стали джерелом для книги "Історична бібліотека" Діодора Сицилійського . Дуріс також написав історичні аннали Самосу, упорядковані за списками жерців Гери, і ряд трактатів на літературно-мистецьку тематику. [5] [6] СпадокЗбереглися лише частини робіт Дуріса, починаючи з 33 фрагментів «Історій» і закінчуючи одним невеликим фрагментом із праці «Про скульптуру». Повний список: [5] [6]
КритикаНебагато існує поціновувачів творчості Дуріса серед давніх авторів. Цицерон оцінює його як працьовитого письменника. [7] Плутарх використовував його доробок у своїй праці, проте неодноразово висловлював сумніви щодо його надійності. [8] Діонісій Галікарнасський зневажливо говорить про його стиль. [9] Фотій вважає структуру творів зовсім хибною. [10] На відміну від попередників, Дуріс служив зразком нової моди на «трагічну історію», [11] що надавала розвагам і хвилюванню більше значення, ніж фактичному звітуванню. У «Порівняльних життєписах» Плутарха яскравим прикладом є детальний (і, за Плутархом, перебільшений) опис Дурісом жорстокості та масштабних руйнувань на Самосі, коли афінські сили на чолі з Періклом підкорили острів. [12] Недавні критики, вважаючи, що Дуріс був учнем Теофраста, намагалися або довести, що «трагічна історія» відповідає вченню перипатетичної школи [13], або проаналізувати мотиви Дуріса, які дотримувалися відмінної від його передбачуваних вчителів лінії. [14] Дискусії неминуче були безрезультатними. [15] Посилання
|
||||||||||||||||||||
