Дужа Марія Теодорівна

Дужа Марія Теодорівна
Народилася	2 лютого 1925(1925-02-02) Речичани, Городоцький район, Львівська область, Україна
Померла	13 квітня 2019(2019-04-13) (94 роки) Львів, Україна
Країна	Україна
Діяльність	лідерка спільноти, політичний в'язень
У шлюбі з	Панас Володимир Атанасович і Дужий Петро Атанасійович
Нагороди	Орден княгині Ольги ІІІ ступеня Ювілейна медаль «25 років незалежності України»

Марія Теодорівна Дужа (2 лютого 1925, Речичани — пом. 13 квітня 2019, Львів) — громадсько-політична діячка, дружина референта пропаганди ОУН Петра Дужого, політв'язень.

Життєпис

Марія Дужа в останні роки життя

Могила Марії та Петра Дужих на полі почесних поховань № 67 Личаківського цвинтаря

Народилася 2 лютого 1925 року в селі Речичани Львівського воєводства (сучасний Городоцький район на Львівщині) у сім'ї Теодора та Оксани Макогонів. 1928 року переїхала з батьками до Львова. Навчалась у львівській початковій школі імені Маркіяна Шашкевича. 1937 року вступила до гімназії «Рідна школа» Іллі та Іванни Кокорудзів. Належала до організації «Сокіл-Батько». З 1942 року — член Юнацтва ОУН. 1944 року одружилася з Володимиром Панасом, керівником Північного окружного Проводу ОУН, який загинув 21 березня 1953 року в бою з НКВС.

Заарештована органами МВС 2 листопада 1948 року. Перебувала в тюрмі на Лонцького у Львові. Відповідно до рішення комісії Особливої наради при МДБ СРСР від 08.06.1949 засуджена за ст. 54-1 «а» КК УРСР («зрада батьківщини») та ст. 54-11 («участь у контрреволюційній організації») до 10 років позбавлення волі. Відбувала покарання в таборах ГУЛАГу на Колимі. Звільнена у 1956 році. Не отримавши прописки у Львові, у 1957—1964 роках жила у Воркуті (Комі АРСР).

До Львова повернулась 1964 року, за рік вдруге вийшла заміж — за Петра Дужого. З чоловіком виховувала доньок Ларису та Мирославу (від першого шлюбу Петра Дужого і Марії Дужої (Юрчак), яка померла від хвороби). 1966 року закінчила навчання при Центральному статистичному управлінні за спеціальністю «Бухгалтер».[1]

Марія Дужа була активним членом Львівського обласного Товариства політичних в'язнів і репресованих з перших днів його заснування. Пані Марія була упорядником книг покійного чоловіка Петра Дужого (поезія «Біль та гнів», двотомне видання «Українська справа вчора і сьогодні»), була залучена до виховного процесу шкільної та студентської молоді. Працювала над багатотомним виданням «У боротьбі за волю України» видавництва Львівського обласного Товариства політичних в'язнів. Останні роки свого життя мешкала у Львові. Мала бабусею 5 онуків та 8 правнуків.

Померла 13 квітня 2019 року у Львові. Була похована 16 квітня в одній могилі з чоловіком на полі почесних поховань № 67 Личаківського цвинтаря.

Нагороди

• 20 січня 2006 році була нагороджена Президентом Ющенком Орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня[2], також отримала почесні грамоти та відзнаки ЛОДА, ЛОР, ЛМР, Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і репресованих.
• 30 червня 2016 року «за визначний внесок у національне відродження України, активну громадянську та життєву позицію та з нагоди 75-ї річниці проголошення Акту відновлення Української Державності», міський голова Андрій Садовий нагородив Марію Дужу відзнакою імені Олени Степанівни[3].

Спогади та свідчення

Спогади Марії Дужої про Львів були записані для документального фільму "Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939-1941" режисера Тараса Химича, який вийшов 23 вересня 2010 року[4].

Примітки

1. Територія Терору. 1925 р.н. — Марія Дужа (Макогон). Архів оригіналу за 19 січня 2019. Процитовано 14 квітня 2019.
2. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 17/2006. Про нагородження працівників підприємств, установ та організацій Львівської області. Архів оригіналу за 14 квітня 2019. Процитовано 14 квітня 2019.
3. Відзнакою імені Олени Степанівни нагородили політв'язня, дружину діяча ОУН Марію Дужу. Архів оригіналу за 14 квітня 2019. Процитовано 14 квітня 2019.
4. Фільм Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939—1941

Україна   Галичина   Львів   Біографії   Пластунство   Українська повстанська армія