uk %D0%94%D1%83%D0%B1 %D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9

Дуб корковий
Охоронний статус
	; Найменший ризик (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Розиди (Rosids)
Порядок:	Букоцвіті (Fagales)
Родина:	Букові (Fagaceae)
Рід:	Дуб (Quercus)
Підрід:	Quercus subg. Quercus
Секція:	Quercus sect. Cerris
Вид:	Дуб корковий (Q. suber)
Біноміальна назва
	Quercus suber; L., 1753
	Поширення виду

Ду́б ко́рковий^[1] (лат. Quercus suber L., англ. cork oak, порт. sobreiro) — вічнозелене дерево родини букових. Походить з південно-західної Європи та північної Африки. Інтродукований вид в країнах Середземномор'я. В Україні культивується на Кримському півострові. Росте також у Франції, Іспанії, Італії, на Кавказі^[2]. Головне практичне використання — корок. 50% корку виробляє Португалія.

Морфологія

Дерево сягає висоти 20 метрів, діаметра — до 1 м. Стовбур і старі гілки покриті твердою товстою глибокозморшкуватою корою (корком), яку періодично знімають з промисловою метою (раз у 9-12 років).

Бруньки і пагони повстяні.

Листки овальні, шкірясті, рідкопильчасті, опадають через 2-3 роки.

Цвіте майже безперервно, за винятком літніх місяців. Жолуді сидять по 1-3 штуки на короткій ніжці, приховані в густоопушеній плюсці. Дозрівають восени у рік цвітіння. Проростають швидко — за 2-5 днів.

У перші роки дуб росте повільно і потребує ретельного догляду. Теплолюбна та посухостійка рослина.

Коренева система глибока. Живе до 200 років і більше. Має декоративне значення. Світлолюбна рослина, однак при боковому затіненні росте краще. Перевагу віддає дренованим ґрунтам, але і на сухих зростає добре.

Деревина дуже тверда, через що її не використовують у виробництві меблів, однак часто використовують для опалення в камінах.

Особливістю дерева є вогнестійкість корку, завдяки чому стовбур не зазнає значних пошкоджень у випадку лісових пожеж.

Практичне застосування

Головне практичне використання — корок. Для виробництва корку знімають лише верхній шар кори стовбура і старих гілок, тому «обрізання» абсолютно не ушкоджує дерево. А приблизно через 10 років кора повністю відновлюється, і її знову знімають з дерева. Ще в середні віки корок використовували ченці для утеплювання стін в холодних залах монастирів. Завдяки своїй структурі — а корок є безліччю бульбашок повітря різної величини (як стільники) — це один з найкращих з природних тепло- і звукоізоляційних матеріалів. Найважливішою з технічних властивостей є пружність корку, оскільки цей матеріал має дивовижну здатність відновлюватися: як тільки ви зробили крок, корок легко набуває первинного вигляду після деформації. Така «пружинка» під ногами створює особливий ортопедичний ефект, розвантажуючи опорно-руховий апарат людини^[3].

У коркового дуба зелене листя не сохне і не опадає^[2]. Кожні десять років з коркового дуба знімають шар кори товщиною 3 см, а з коркових відходів одержують бензол, нафталін, світильний газ.^[2]

Португалія виробляє понад 50 % корку в світі, головним чином у її південних провінціях Алгарве та Алентежу. Іншими важливими експортерами є Іспанія, Алжир, Марокко, Франція, Італія, Туніс. У перелічених країнах загальна площа коркових деревостанів становить близько 25 тис. км². Разом із європейськими країнами продукується понад 340 тис. тонн корку, що у грошовому вимірі перевищує 1,5 млрд. євро при 30 тис. робочих місць. Корок, який використовують для закупорювання винних пляшок, становить лише 15 % загальної кількості.

Відому його гібридну з дубом турецьким (Quercus cerris) форму часто застосовують в озелененні та з декоративною метою. Невелику кількість корку продукують і в східній Азії — китайський корковий дуб (Quercus variabilis).

Цікаві факти

2007 року під час португальського головування в Європейському Союзі випущено пам'ятну монету номіналом 2 євро з зображенням коркового дуба на її аверсній стороні^[4].