Драчинський Теофіл Миколайович

Драчинський Теофіл Миколайович
капелан о. Теофіл (Драчинський)
Народився	12 лютого 1862(1862-02-12) Погорілівка, Заставнівський повіт, Герцогство Буковина, Австрійська імперія
Помер	21 червня 1929(1929-06-21) (67 років) Мамаївці, жудець Чернівці, Румунське королівство
Країна	Австрійська імперія  Австро-Угорщина  Румунське королівство
Діяльність	священник
Відомий завдяки	освітній та громадський діяч
Конфесія	православний
Нагороди	Духовний хрест заслуг (Австро-Угорщина)

Теофіл Миколайович Драчинський (12 лютого 1862(1862-02-12), Погорілівка, Заставнівський повіт, Герцогство Буковина, Австрійська імперія — 21 червня 1929(1929-06-21), Мамаївці, жудець Чернівці, Румунське королівство) — капелан, громадський, культурний і освітній діяч Буковини. Активний учасник українського національного руху на Буковині в кінці XIX — першій половині XX століття разом з такими видатними діячами як Василь Залозецький, о. Євген Семака, Василь Сімович, Теодот Галіп, Лев Когут.

Життєпис

Народився 12 лютого 1862 року в сім'ї священика Миколи Драчинського в селі Погорілівка, тепер Заставнівський район, Чернівецька область, Україна. Батько — Микола Драчинський — активно продовжував справу свого батька-священика Матіаса і мріяв добудувати для односельчан нову велику кам'яну церкву, спорудження якої розпочалося 1870 року, освячення — 1873. Велична, добротно збудована, церква служить погорілівчанам і донині.

Згодом родина Драчинських переїхала до сусіднього села Товтри.

Вихований на найкращих традиціях родини, Теофіл Драчинський вирішив продовжити справу життя своїх діда й батька. Він навчається у Сучаві та Чернівцях і в 1885 році дістає парафію в Руськім Банилові, а з 1889 по 1892 Драчинський — душпастир карної установи в Станіславі.

У 1892 році він повертається до села Товтри, де проживає до 1912 року. Згодом був направлений у Нові Мамаївці Кіцманського району.

Член Загальної Української Ради з 5 травня 1915 року.

Драчинський був безкорисливим діячем на народній ниві, за що й був нагороджений золотим хрестом та одержав звання віце-маршалка краю.

Життєвий шлях Т. Драчинського завершився у 21 червня 1929 року в Мамаївцях, де він до останнього дня був священиком. Там і похований у родинній гробниці.

Нагороди

• Духовний хрест заслуг ІІ ступеня на білій стрічці (нім. Geistliches Verdienstkreuz 2. Klasse am weissen Bande)[1]

Примітки

1. Ranglisten des Kaiserlichen und Königlichen Heeres 1918 (Wien, 1918). — S. 1662.

Джерела та література

• С. Л. Юсов. Драчинський Теофіл [Архівовано 25 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 462. — ISBN 966-00-0405-2.
• О. В. Добржанський. Драчинський Теофіл [Архівовано 30 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.

Посилання

• Отець Теофіл Драчинський [Архівовано 6 квітня 2008 у Wayback Machine.], газета «Час» від 9 грудня 2004