Доротея Сусанна Пфальцька

Доротея Сусанна Пфальцька
нім. Dorothea Susanne von der Pfalz
Доротея Сусанна Пфальцька
Доротея Сусанна Пфальцька
Портрет Доротеї Сусанни пензля Крістофа Лотлоффа, 1575, Бібліотека герцогині Анни Амалії
1-а герцогиня-консорт Саксен-Веймару
Початок правління:1565
Кінець правління:2 березня 1573
Попередник:не було
Наступник:Софія Вюртемберзька
Дата народження:15 листопада 1544(1544-11-15)
Місце народження:Зіммерн Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті:8 квітня 1592(1592-04-08) (47 років)
Місце смерті:Веймар[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняSt. Peter und Pauld Редагувати інформацію у Вікіданих
Чоловік:Йоганн Вільгельм
Діти:Фрідріх Вільгельм, Йоганн, Сибілла Марія, Марія
Династія:Віттельсбахи, Ернестинська лінія Веттінів
Батько:Фрідріх III
Мати:Марія Бранденбург-Кульмбахська

Доротея Сусанна Пфальцька (нім. Dorothea Susanne von der Pfalz, 15 листопада 1544 — 8 квітня 1592) — пфальцька принцеса з династії Віттельсбахів, донька курфюрста Пфальцу Фрідріха III та принцеси Марії Бранденбург-Кульмбахської, дружина герцога Саксен-Веймару Йоганна Вільгельма.

Біографія

Народилась 15 листопада 1544 року у Зіммерні. Була шостою дитиною та третьою донькою в родині Фрідріха Пфальц-Зіммернського та його першої дружини Марії Бранденбург-Кульмбахської. Мала старших братів Людвіга, Германа Людвіга та Йоганна Казимира й сестер Альберту та Єлизавету. Згодом сімейство поповнилося п'ятьма молодшими дітьми, з яких троє досягли дорослого віку. Зіммерном в той час правив їхній дід Йоганн II.

Батько отримав добру освіту, був ветераном війни з турками, однак родина перебувала у скрутних умовах й вела бідне та замкнуте життя.[2] Становище покращилося, коли у 1557 році Фрідріх успадкував Зіммернське пфальцграфство, а у 1559 — став курфюрстом Пфальцу.

Портрет Доротеї Сусанни із чоловіком та старшими дітьми, 1565

У 15 років Доротею Сусанну видали заміж за 30-річного саксонського герцога Йоганна Вільгельма. Весілля відбулося 15 червня 1560 року у Гайдельберзі. Наречений керував землями разом зі своїми братами. У 1565 році після переділу територій він отримав Саксен-Веймар.

Мешкала родина, в основному, у Веймарі. У подружжя народилося п'ятеро дітей, з яких живими були:

Доротея Сусанна втратила чоловіка у березні 1573 року. Після його смерті мешкала у так званому Новому Домі за межами Веймару.[3] Згодом жила у збудованому для неї вже у Веймарі Червоному Замку.[4][5]

У 1581 році клопоталася про укладення шлюбу старшого сина із вюртемберзькою принцесою.[6]

Померла 8 квітня 1592 року. Була похована у міській церкві Веймару.[7] Частково зберіглася епітафія герцогині, в якій вона називається «вірною покровителькою церкви та шкіл».[8]

Генеалогія

Йоганн I
 
Йоганна Нассау-Саарбрюкенська
 
Крістоф I
 
Отілія фон Катценельнбоген
 
Фрідріх I
 
Софія Ягеллонка
 
Альбрехт IV
 
Кунігунда Австрійська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Йоганн II
 
 
 
 
 
Беатріса Баденська
 
 
 
 
 
Казимир Бранденбург-Кульмбахський
 
 
 
 
 
Сусанна Баварська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх III
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Бранденбург-Кульмбахська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Доротея Сусанна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #102360847 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ August von Kluckhohn: Friedrich III., zubenannt der Fromme, Kurfürst von der Pfalz. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 7, Duncker & Humblot, Leipzig 1877, стор. 606–612. [1] [Архівовано 13 травня 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
  3. ↑ Staatliche Museen zu Berlin: Restaurierte Kunstwerke in der Deutschen Demokratischen Republik, Verband Bildender Künstler der DDR, 1979, стор. 180.
  4. ↑ Червоний замок [2] [Архівовано 23 січня 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
  5. ↑ Герби Червоного замку [3] [Архівовано 25 листопада 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
  6. ↑ Anne-Simone Knöfel: Dynastie und Prestige: Die Heiratspolitik der Wettiner, Böhlau Verlag Köln Weimar, 2009, стор. 438.
  7. ↑ Міська церква Веймару [4] [Архівовано 7 травня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
  8. ↑ Elisabeth Asshoff: Der Cranachaltar und die Epitaphien der Stadtkirche St. Peter und Paul zu Weimar. Wartburg Verlag, Weimar 2014, ISBN 978-3-86160-268-2, стор. 45–47.

Література

  • Christoph Heinrich Gottlob: Saxon History, Volume 2, Weidmann, 1782, стор. 146.

Посилання