Доротея Вірер

Доротея Вірер
нім. *Dorothea Wierer*
Доротея Вірер; нім. Dorothea Wierer
Загальна інформація
Громадянство	Італія
Народження	3 квітня 1990 (34 роки); Разун-Антерсельва
Зріст	160 см
Вага	57 кг
Спорт
Країна	Італія
Вид спорту	біатлон
Нагороди
Олімпійські ігри
Чемпіонати світу
	Доротея Вірер у Вікісховищі

Доротея Вірер (нім. Dorothea Wierer, 3 квітня 1990) — італійська біатлоністка, олімпійська медалістка, триразова чемпіонка світу, медалістка світових першостей, володарка двох Великих кришталевих глобусів переможця загального заліку кубку світу з біатлону сезонів 2018 /2019 та 2019 /2020 років.

Спортивна кар'єра

Доротея народилася в 1990 році в німецькомовній комуні Бруніко Південному Тіролі, в містечку Разун-Антерсельва на півночі Італії.

Перші успіхи

Займається біатлоном з 2000 року. Є представником спортивного клубу італійської прикордонної служби «Gruppi Sportivi Fiamme Gialle» (дослівно: «жовті петлиці»). Перший серйозний успіх прийшов до італійки в 2006 році, коли вона виграла спринтерське срібло в молодіжному чемпіонаті країни.

У наступному році трапився дебютний для Доротея Вірер юніорський чемпіонат світу, який проходив у неї на батьківщині, в Італії (в містечку Валь-Мартелло). Однак особливого успіху Доротеї він не приніс — найкращим результатом виявилося лише десяте місце в індивідуальній гонці, але провела італійка його досить рівно.

У 2008 році на ЮЧС в німецькому Рупольдінгу в індивідуальній гонці вона здобула свою першу перемогу (всього лише з одним промахом на вогневому рубежі) і внесла вагомий вклад в «бронзу», завойовану в естафеті. Доротея в цьому ж році взяла участь у чемпіонаті Європи з біатлону, що проходив у Новому Месті-на-Мораві (Чехія), де повторити успіх чемпіонату світу не вийшло — 17-те місце в індивідуальній гонці, 26-те — в спринті, 5-те — в естафеті (провела свій етап без провалів: тільки два промахи на вогневому рубежі). А в національній першості спортсменка взяла золото в індивідуальній гонці та срібло мас-старту.

Ще через рік у канадському Кенморі в спринті вона посіла четверте місце, проте в гонці переслідування виграла свою другу золоту медаль юніорських чемпіонатів і другу бронзову медаль в естафеті. У цьому ж році вона дебютувала на Кубку IBU, де на другому етапі в Обертілліяху фінішувала 34-ю і 21-ю відповідно в індивідуальній гонці та спринті. У Кубку Світу з біатлону дебютною гонкою для Доротеї Вірер став спринт, який пройшов у німецькому Обергофі в січні 2009 року. У цій гонці італійка стала 69-ю з двома штрафними колами (лідеру Доротея програла близько трьох з половиною хвилин). У сезоні 2008/2009 вона брала участь у ще одній гонці Кубка світу — передолімпійському спринті в Вістлері, але там стала тільки 72-ю (також два штрафних кола, але програш лідеру склав лише 3:06.8, тобто понад три хвилини).

У 2010 році чемпіонат склався для Доротеї невдало. Її найкращим результатом стало 6-те місце в індивідуальній гонці. У цьому сезоні вона виступала також на двох етапах Кубка IBU, зумівши на домашньому етапі в Мартелло зайняти 11-те місце. В олімпійському сезоні Доротея не брала участі в гонках Кубка світу. Замість цього Доротея Вірер виступала на етапах кубка IBU (у Валь-Мартелло — спринт — 14-те, гонка переслідування — 11-те місце; в Обертіллаху — спринт — 18-те місце, гонка переслідування — 19-те). Зате на другому етапі сезону 2010/11 в Гохфільцені вона вперше потрапила до складу італійської естафетної команди, яка прийшла до фінішу дев'ятою, а Доротея Вірер бігла завершальний етап. У спринті Доротею наздогнав провал — 82-га позиція. Після невиразного етапу в Обергофі і гарного виступу в Обертіллаху (кубок IBU), на п'ятому етапі Кубка світу в Рупольдінгу італійка завоювала перші в кар'єрі очки Кубка світу — в спринтерській гонці вона стала 24-ю, а в переслідуванні відкотилася на 37-ту позицію, набравши в сумі 21 очко в загальному заліку.

У наступному сезоні італійська біатлоністка взяла багато медалей: на чемпіонаті світу в Новому Месті вона випередила всіх суперниць, завоювавши на всіх трьох особистих етапах золоті медалі, на домашньому чемпіонаті Європи Доротея Вірер взяла бронзу в естафеті, срібло у спринті і золото в гонці переслідування, а в чемпіонаті Італії з біатлону Доротея досягла бронзи в спринтерській гонці. Крім того, вона виступала на етапі Кубка IBU в Обертілліаху, де зайняла 4-те і 5-те місця. За підсумками 2011 року Доротея була нагороджена престижною премією «Biathlon-Award» в номінації «Новачок року».

Доросла кар'єра

У сезоні (2011/2012) Доротея набирає очки тільки в одній гонці Кубка світу — спринт у Новому Месті-на-Мораві — 36-те місце (два промахи). На першому дорослому чемпіонаті світу в Ханти-Мансійську, Доротея виступає нерівно — 28-ме місце в спринті і 21-ше місце в мас-старті, але при цьому в гонці переслідування — 9-те місце (при чудовій стрільбі — усі 20 мішеней закриті) і 4-те місце в естафеті. В Осло-Голлменколені в топ-40 потрапити не вдалося.

Сезон 2012/2013 Кубка світу з біатлону в порівнянні з попереднім сезоном вийшов більш продуктивним для італійки — спринт — 38-ме місце, гонка переслідування — 30-те місце (Гохфільцен); спринт — 22-ге місце, гонка переслідування — 18-те місце (Обергоф); спринт — 29-те місце, гонка переслідування — 21-ше місце (Антгольц-Антерсельва); спринт — 21-ше місце, гонка переслідування — 30-те місце (Нове-Мєсто-на-Мораві, чемпіонат світу); індивідуальна гонка — 20-те місце (Сочі); спринт — 32-ге місце, гонка переслідування — 19-те місце (Ханти-Мансійськ). На чемпіонаті світу в Новому Месті Доротея Вірер в естафеті завойовує першу медаль у дорослих змаганнях — бронзу. І Доротея оформляє золотий дубль на домашній першості юніорській їй підкорилася комбінація спринт + гонка-переслідування.

На чемпіонаті світу 2013 року, що проходив в Нове-Мєсто-на-Мораві, у складі жіночої естафетної команди виграла бронзову медаль. А на літньому чемпіонаті світу з біатлону Доротея завойовує нагороду вищої проби, вразивши 9 мішеней з 10. Злощасний промах трапився на «стійці». Національна першість приносить Доротеї срібло (спринт) і бронзу (мас-старт).

Доротея Вірер у сезоні 2013/2014 рідко не потрапляла в топ-40 і провела ряд гонок, що дозволили їй забратися в десятку кращих, наприклад, перша індивідуальна гонка в Естерсунді завершилася для Доротеї восьмим місцем. Перше попадання на подіум етапів Кубка світу з біатлону сталося в особливу для жінок дату: 8 березня (2014 року). Щасливим етапом для італійки стала словенська Поклюка, де вона посіла третє місце в гонці переслідування.

У змішаній естафеті, яка вперше проводилася в рамках зимової Олімпіади 2014 року в Сочі, завоювала бронзову медаль разом з Карін Обергофер, Домініком Віндішем і Лукасом Гофером.

У сезоні 2014/2015 італійська біатлоністка завоювала 5 нагород — три особистих — бронзу в гонці переслідування (Естерсунд), срібло у спринті (Поклюка), срібло у спринті (Обергоф); дві командних — срібло (Осло-Гольменколлен) і бронза (ЧС, Контіолахті) в естафетах. Брала участь практично у всіх гонках сезону (крім першої індивідуальної гонки і чеського етапу). На літньому чемпіонаті з біатлону вона впевнено виграє спринт і індивідуальну гонку.

У сезоні 2015/2016 Доротея виграла перші золоті медалі Кубка світу з біатлону в Естерсунді і Рупольдінгу (індивідуальні гонки), причому після шведської гонки вона вперше у своїй кар'єрі вийшла на наступний старт у жовтій майці лідера; в Кенморі (мас-старт), також у її активі срібні медалі гонки переслідування (Естерсунд, Голменколлен), причому в Норвегії Доротея завоювала першу особисту медаль чемпіонату світу в кар'єрі, спринту (Антхольц-Антерсельва); бронзові медалі Рупольдінгу (гонка переслідування), Антхольці (гонка переслідування), Кенмор (спринт), Ханти-Мансійськ (гонка переслідування), також італійка святкувала успіх в естафеті (Гохфільцен), завойовувала срібло в Кенморській змішаній естафеті та піднімалася на 3-ю сходинку п'єдесталу все в тій же естафеті (Рупольдинг). Показавши восьмий результат на чемпіонаті світу в Гольменколлені в класичній п'ятнадцатікілометровці і вигравши дві попередні гонки, Доротея стала володаркою Малого кришталевого глобуса за програмою індивідуальних гонок. Доротея не пропустила жодної особистої гонки, завжди була в топ-20 найсильніших (єдиний виняток — перший мас-старт Рупольдінгу, в якому Доротея Вірер зайняла 25-те місце), показувала хорошу швидкість на лижні. Також Доротея взяла участь в італійському чемпіонаті з біатлону, де вона досить впевнено виграла в спринті (0 + 2, час 22: 22.8, перевага над Ніколь Гонтьє 40,7 секунд) і гонці переслідування (0 + 0 + 2 + 1, перевага від блішайшего переслідувача 1:55 хвилини).

Лідерство у світовому біатлоні

На Пхьочханській Олімпіаді італійський квартет підтвердив свій сочинський успіх, фінішувавши третіми в змішаній естафеті.

Чемпіонкою світу Вірер стала в Естерсунді після перемоги в мас-старті. З Естерсунду вона привезла ще дві естафетні медалі: бронзову в змішаній естафеті та срібло в одиночній змішаній естафеті. Наступний чемпіонат світу проходив на трасі рідної для Вірер Антерсельви. Там вона виборола два золота і два срібла.

За підсумками сезону 2018 /2019 Вірер здобула великий кришталевий глобус переможниці в загальному заліку та малий кришталевий глобус у заліку гонок переслідування. У наступному сезоні вона знову виборола великий кришталевий глобус переможниці Кубка світу в загальному заліку та один малий глобус — цього разу в заліку мас-стартів.

У сезоні 2020/2021 років Вірер виступила не так успішно, посівши п'яте місце в загальному заліку і розділивши малий кришталевий глобус в заліку індивідуальних гонок з австрійкою Лізою-Терезою Гаузер.

Особисте життя

30 травня 2015 року одружилася зі Стефано Коррадіні, технічним менеджером комітету Фонду FISI (Італійська федерація зимових видів спорту) Трентіно.

У квітні 2016 року погодилася знятися для журналу «Playboy»^[2].

Статистика стрільби Доротеї

За дисциплінами

^{В таблицю входять усі гонки}

Сезон	2010/2011		2011/2012		2012/2013		2013/2014		2014/2015		2015/2016		2016/17		2017/2018		Всього за кар'єру
Індивідуальна гонка	0 / 0	—	47 / 60	78,33 %	52 / 60	86,67 %	36 / 40	90 %	37 / 40	92,5 %	58 / 60	96,67 %	44 / 60	73,3 %	53 / 60	88,3 %	327 / 380	86,05 %
Спринт	42 / 50	84 %	66 / 90	73,33 %	74 / 90	82,22 %	78 / 90	86,67 %	80 / 90	88,89 %	80 / 90	88,89 %	80 / 90	88,9 %	78 / 90	86,7 %	578 / 680	85 %
Гонка переслідування	53 / 60	88,33 %	45 / 60	75 %	88 / 100	88 %	133 / 160	83,13 %	104 / 120	86,67 %	140 / 160	87,5 %	156 / 180	86,7 %	140 / 160	87,5 %	859 / 1000	85,9 %
Масстарт	17 / 20	85 %	0 / 0	—	0 / 0	—	69 / 80	86,25 %	82 / 100	82 %	84 / 100	84 %	86 / 100	86 %	107 / 120	89,2 %	445 / 520	85,6 %
Естафета	30 / 37	81,08 %	40 / 48	83,33 %	60 / 69	86,96 %	60 / 69	86,96 %	68 / 80	85 %	69 / 86	80,23 %	60 / 71	84,5 %	78 / 99	78,8 %	465 / 559	83,2 %
Вього	142 / 167	85,03 %	198 / 258	76,74 %	274 / 319	85,89 %	376 / 439	87,65 %	371 / 430	86,28 %	431 / 496	86,9 %	426 / 501	85 %	456 / 529	86,2 %	2674 / 3139	85,19 %

За позиціями

^{В таблицю входять усі гонки}

Сезон	2010/2011		2011/2012		2012/2013		2013/2014		2014/2015		2015/2016		2016/17		2017/2018		Всього за кар'єру
Положення лежачи	72 / 84	85,71 %	98 / 129	75,97 %	134 / 158	84,81 %	182 / 219	83,11 %	193 / 216	89,35 %	217 / 245	88,57 %	87 %		88 %		896 / 1051	85,25 %
Положення стоячи	70 / 83	84,33 %	100 / 129	77,52 %	140 / 161	86,96 %	194 / 220	88,18 %	178 / 214	83,18 %	214 / 251	85,26 %	82 %		84 %		896 / 1058	84,69 %
Вього	142 / 167	85,03 %	198 / 258	76,74 %	274 / 319	85,89 %	376 / 439	87,65 %	371 / 430	86,28 %	431 / 496	86,9 %	85,03 %	426 / 501	86,2 %	456 / 529	2674 / 3139	85,19 %

Статистика кубка світу

У таблиці наведено статистику виступів біатлоніста в Кубку світу.

Місця 1–3: кількість подіумів
Чільна 10: кількість фінішів у першій десятці
В очках: кількість виступів, на яких біатлоніст здобував очки
Старти: кількість стартів
Естафета: включно зі змішаною

Місця	Індивід.	Спринт	Персьют	Мас-старт	Естафета	Разом
1	4	3	2	2	5	16
2		4	7	2	6	19
3		3	7	1	8	19
Чільна 10	10	34	31	15	53	143
В очках	18	68	55	34	59	234
Стартів	24	86	60	34	59	263
Станом на: 13 березня 2020

Загальне місце в підсумковій таблиці Кубку світу з біатлону

2010/2011 — 54-те місце (84 очки)
2011/2012 — 91-ше місце (5 очок)
2012/2013 — 38-ме місце (171 очко)
2013/2014 — 16-те місце (399 очок)
2014/2015 — 7-ме місце (745 очок)
2015/2016 — 3-тє місце (944 очки)
2016/2017 — 5-те місце (719 очок)
2017/2018 — 5-те місце (681 очко)
2018/2019 — 1-ше місце (904 очки)
2019/2020 — 1-ше місце (793 очки)

Олімпійські ігри

3 медалі (3 бронзові медалі)

Місце проведення	Інд. гонка	Спринт	Переслідування	Масстарт	Естафета	Зм. естафета
Зимові олімпійські ігри 2014	DNS	6	17	26	6	бронза
Зимові олімпійські ігри 2018	7	18	15	6	9	бронза
Зимові олімпійські ігри 2022	18	бронза	6	22	5	9

Екіпірування і спонсори

Гвинтівка — Anschütz (патрони для рушниці — Fiocchi)

Лижі — Rossignol (мастило для лиж — Rex)
Лижні палиці — One Way
Рукавички — One Way
Окуляри — Briko
Черевики — Rossignol
Титульний спонсор: Livigno (Гірськолижний курорт Італії); спонсори від FISI: автоконцерн Audi, виробник спортивного одягу Kappa і виробник білизни intimissimi.