Дорога йде вдалину

Дорога йде вдалину
Жанркіноповість
РежисерАнатолій Вехотко
СценаристОлексій Леонтьєв
ОператорОлег Куховаренко
КомпозиторДмитро Толстой
КінокомпаніяЛенфільм Редагувати інформацію у Вікіданих
Тривалість69 хв.
Країна СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Рік1959
IMDbID 0422119 Редагувати інформацію у Вікіданих

«Дорога йде вдалину» — радянський фільм 1959 року режисера Анатолія Вехотка.

Сюжет

Молодий лікар Олена Шатрова після закінчення інституту направлена до сільської лікарні на цілину. На першому ж чергуванні отримує виклик до хворого хлопчика та вирушає у далекий високогірний аул. Потрібно терміново їхати, а дороги розмиті дощами, і машину головний лікар заборонив брати. Олена діставатиметься хворого де пішки, де на возі, де на попутній машині. Шлях машині перегороджує річка, що розлилася. Пором через річку зірвало, а іншої переправи немає. Завдяки сміливості шофера, який на вутлому човнику насилу перепливає на інший берег і викликає на допомогу місцевих жителів, лікар вчасно добирається до хворого хлопчика.

В ролях

Знімальна група

Зйомки

Фільм знімався натурі в Алма-Атинській області, зокрема, сцена переправи через річку знімалася на річці Ілі, при цьому актор Юрій Соловйов сам виконав цю сцену в три дублі.[1]

Примітки

  1. ↑ Тихо идет семка! / А. Е. Власов. — М.: Искусство, 1960. — 184 с. — стр. 59

Література

  • Бабочкіна Н. — Заземлення почуттів (Про художній фільм «Дорога йде вдалину». Режисер А. Вехотко) // Мистецтво кіно, № 9, 1960. — с. 72-74.
  • Дорога йде в далечінь // Радянські художні фільми: 1958—1963 / ВДФК, Москва. — М.: Мистецтво, 1968. — стор 140
  • Дорога йде в далечінь // Домашня синематека: вітчизняне кіно 1918—1996. — М.: Дубль-Д, 1996. — 520 с. — Стор. 131