|
Дональд Локк
Дональд Катберт Локк (17 вересня 1930 — 6 грудня 2010) — гаянський митець, який створював малюнки, картини та скульптури різними засобами. Він навчався у Сполученому Королівстві та працював там й у Гаяні, а потім, у 1979 році, переїхав до США. Останні двадцять років, мабуть, найплідніший та найбільш новаторський період свого життя, він провів в Атланті, штат Джорджія[5]. Його старший син — британський скульптор Г'ю Локк. БіографіяРанні рокиДональд Локк народився 17 вересня 1930 року у Стюартвіллі, округ Демерара, Гаяна[6]. Його батько, якого також звали Дональд Локк, був вправним теслею, виготовляв меблі, а мати, Айві Мей (уроджена Гарпер), працювала вчителем початкової школи. Сім'я переїхала до Джорджтауна у 1938 році, де Локк відвідував римо-католицьку школу Бурда, а потім конгрегаційну школу церкви Сміта[7]. Він пішов до Прогресивної середньої школи, яку закінчив у 1946 році. Його прийняли в учні Державної школи Брод-Стріт, де він дедалі більше захоплювався малюванням[8]. У 1947 році Локк відвідував робітничий художній гурток (РХГ), де викладав у Джорджтауні місцевий художник Едвард Руперт Берроуз. Заняття надихнули його зайнятися живописом[6]. Берроуза часто називають «батьком мистецтва Гаяни». Локк згадав Берроуза у статті в журналі «New World» за 1966 рік, присвяченому незалежності Гаяни: він постійно займався «технічним дослідженням», зокрема виготовленням власних фарб із незвичайних інгредієнтів і проведення експериментів «з балатою, бортівкою, кравецьким полотном, рисовими мішками, бітумом, бетоном і … глина, змішаною з патокою»[9]. У 1950 році Локк отримав сертифікат викладача. Локк став постійним учасником щорічних виставок РХГ і деякий час був секретарем РХГ, допомагаючи організовувати виставки у різних місцях. У 1952 році РХГ присудив йому першу золоту медаль за абстрактну картину «Щаслива родина»[6]. У 1954 році він отримав мистецьку стипендію Британської ради, яка дозволила йому вивчати кераміку у Школі мистецтв і дизайну Бата в Коршамі, Англія[10]. Департамент освіти Гаяни надав додаткову стипендію, яка фінансувала його третій рік навчання в Коршамі[8]. Він вивчав живопис у Вільяма Скотта та Браян Вінтера, кераміку — у Джеймса Тауера, скульптуру — у Кена Армітажа та Бернарда Медоуза. У 1957 році він закінчив навчання, здобувши диплом викладача художнього спрямування[7]. Гаяна та Велика БританіяПовернувшись до Джорджтауна у 1957 році, Локк почав викладати мистецтво у Долфінській школі та РХГ. У 1958 році він одружився з Лейлою Локк (уродженою Чаплін), вчителькою, з якою познайомився в Коршамі[11]. У нього не було професійного гончарного обладнання, але йому вдавалося виготовляти й успішно випалювати великі глиняні горщики у саморобній печі. У 1959 році уряд Гаяни надав йому грант на навчання для здобуття ступеня магістра образотворчого мистецтва в Единбурзькому коледжі мистецтв, школі Единбурзького університету. Там він познайомився з художниками Дейвом Коеном, Шелдоном Каганофом і Діоном Маєрсом, які представили Британії ідеї Каліфорнійського глиняного руху. Протягом багатьох років роботи Локка відбивали їхній вплив[8]. У 1962 році Локк отримав грант від Единбурзького університету, щоб поїхати до Флоренції та Равенни, де він займався історичними дослідженнями. У 1964 році він завершив дипломну роботу та повернувся до Джорджтауна, щоб обійняти посаду магістра мистецтв у Квінс-коледжі[8], де він викладав з 1964 до 1970 рік[12]. Він почав малювати через брак можливостей для занять гончарством. У 1969 році він отримав стипендію Британської ради, яка дозволила йому залишити коледж і повернутися до Единбурзького коледжу мистецтв для вивчення керамічних технік. У 1970 році після поїздки до Бразилії, коштом бразильського Міністерства закордонних справ, він звільнився з Квінс-коледжу та переїхав до Лондона, де влаштувався викладати курс кераміки. Він почав працювати з різними матеріалами: метал, дерево, шкіра, хутро та кераміка[8]. Він здобув все більшого визнання за свою керамічні вироби, і в 1972 році його запросили брати участь у Міжнародній виставці кераміки у Музеї Вікторії та Альберта[13]. СШАЛокк вперше відвідав США у 1976 році як запрошений художник у Школі ремесел Гейстак Маунтін у Монтвіллі, штат Мен[8]. У 1999 році він отримав стипендію Ґуґґенгайма зі скульптури та протягом року був художником-резидентом в Університеті штату Аризона[14]. Його перша з багатьох бронзових скульптур була відлита Бронзовим заводом Аризони у 1980 році. Він розлучився з Лейлою наприкінці 1970-х років[15]. Локк отримав посвідку на постійне місце проживання у США, одружившись з арт-консультантом Брендою Стівенсон у 1981 році. У 1983 році він переїхав до Фінікса, штат Аризона[8]. Локк жив на південному заході США 11 років. У цей період він був кореспондентом в Аризоні журналу «Artspace», для якого написав серію статей. Він також писав для «Phoenix New Times» й «Arts Magazine»[6]. У 1989 році він тимчасово відмовився від скульптури на користь живопису, а наступного року переїхав до Атланти, штат Джорджія[6]. Його картини поєднували в'язкі фарби, фотографії, тканину, дерево, метал і знайдені предмети, розміщені на полотні. У 1992 році, отримавши п'ятирічний грант на студію в Центрі сучасного мистецтва Nexus, він повернувся до скульптури[8]. Локк неповний робочий день викладав в Університеті штату Джорджія та коледжі мистецтв Атланти, покинувши викладання у 1996 році[16]. Він продовжував писати про мистецтво. Таким чином, огляд Локка на виставку «Okiek Portraits» із фотографіями людей огієк у традиційному одязі з'явився у «Creative Loafing» за листопад 1997 року[17]. Він публікував щотижневий огляд для цієї статті протягом трьох років[6]. Він прожив в Атланті до кінця свого життя, отримуючи все більше визнання завдяки виставкам його робіт у США та Європі[14]. Комунікабельна людина з щедрим характером, Локк любив розважати людей на вечерях, де він сам готував їжу. Він любив говорити про мистецтво, був цікавим і привабливим оратором[5]. Його називають «неперевершеною особистістю та чудовим оповідачем, який так само впливав на спілкування, як і на мистецтво»[18]. Дональд Локк помер удома в Атланті 6 грудня 2010 року[19]. У нього залишилося троє дітей від шлюбу з художницею Лейлою Локк: Корінн, Джонатан і Г'ю[20]. Г'ю Локк, який народився в Единбурзі, також є відомим художником[21]. ВідгукиРобота Локка була дуже різноманітною. Маріанна Ламберт, куратор і меценат з Атланти, сказала: «Його експресивність простягалась від шалених малюнків до стриманих, чистих ліній його скульптур». За словами Карла Гезлвуда з Ньюарка, помічника редактора «NKA», «Журналу сучасного африканського мистецтва»: «мистецтво Дональда виросло з витончених європейських традицій, отриманих під час його навчання в Гаяні та Великій Британії, але воно також було пронизане міфами та поетичними аспектами його батьківщини Гаяни та її фольклором». Протягом усього життя Локк був плідним митцем, у своїх попередніх модерністських роботах відчутний вплив інших шкіл. Він утвердився як унікальна особистість в Атланті під впливом місцевих народних артистів, таких як Торнтон Діал[18]. Говорячи про вплив ландшафту відкритої савани Гаяни на ранню творчість Локка, один письменник сказав, що митця «турбувало питання простору, яке постає перед художником: що робити з небуттям; як завести око глядача в величезний простір крізь вузьку раму однієї картини»[22]. У Сполученому Королівстві його найвідомішою роботою, мабуть, є картини та скульптури в серії «Плантація», описані як «форми, утримувані в строгих лініях і сітках, з'єднаних ніби ланцюгами або серією брусків, аналогічно, за його словами, система, за допомогою якої одна група людей тримається в економічному та політичному поневоленні іншою»[23]. Оглядач, коментуючи його роботу «Trophies of Empire 1» (1972—1974) сказав, що вона «містить міцні відокремлені форми, які моторошно перегукуються з культурами та географіями, які він пережив. Важкі металеві посудини, масивні дерев'яні форми та об'єкти поставлені разом, створюючи незграбні людські зображення або складні абстрактні збірки. Їх насичений еротичний й іноді жорстокий символізм викликає у пам'яті скорботні спогади з минулого та проблеми, пов'язані з рабством, ідентичністю та суверенітетом. Його похмурі образи чорноатлантичного світу, на який Локк так сміливо осідлав»[14]. ВиставкиЛокк представляв Гаяни на 12-й бієнале мистецтва у Сан-Паулу у 1971 році[24]. Він виставив свої «Дві скульптури з ритуальної сюїти плодючості» в Угорщині у 1975 році на Міжнародній бієнале скульптури. У 1976 році він мав власну виставку в Roundhouse у Лондоні, у 1977 році його роботи були показані в Нігерії на FESTAC. Його «Трофеї імперії» вперше показали на виставці афро-карибського мистецтва у 1978 році, а потім знову — у лондонській галереї Hayward Gallery у 1989 році на впливовій виставці «Інші історії»[25], яка допомогла підвищити обізнаність громадськості про якість роботи художника. Художники Азії, Африки та Карибів, як-от Обрі Вільямс і Рональд Муді, а також картини темношкірих британських художників, зокрема Соні Бойс[26]. Мистецтвознавець Браян Сьюелл сказав, що скульптури Локка на «Іншій історії» показали витончену майстерність і надзвичайну винахідливість[27]. У 1994 році Локк поїхав до Еквадору, де його роботи були показані на виставці «Current Identities» на бієнале живопису в Куенка разом із роботами інших художників, зокрема Вітфілда Ловелла, Філемони Вільямсон, Еміліо Круса та Фредді Родрігеса[28]. На виставці 2002 року в галереї Solomon Projects в Атланті були представлені скульптури з твердого воску, які зображували священні символи гаянської креольської спадщини[29]. У 2009 році в Англії відбулася виставка близько п'ятдесяти його останніх скульптур і картин під назвою «Pork Knocker Dreams». «Porkknocker» — так називали золотошукачів у Гаяні: батько Локка шукав золото в юності[24]. Локк брав участь у багатьох інших групових і персональних виставках, зокрема у Сан-Паулу, Бразилія; Медельїн, Колумбія; Будапешт, Угорщина; Фаенца, Італія; Музей Вікторії та Альберта та Галерея Вайтчепел у Лондоні, Велика Британія; Ноттінгем, Велика Британія; Центр сучасного мистецтва Альджіра в Ньюарку, Нью-Джерсі; Бієнале Nexus і серія Master Artist, Атланта, Джорджія; Музей-студія в Гарлемі, Нью-Йорк. Його роботи розміщували Nexus і City Gallery East в Атланті та Музей сучасного мистецтва у Тусоні, штат Аризона[23]. Персональні виставкиНеповний перелік персональних виставок[30]:
Групові виставкиНеповний перелік групових виставок[30]:
Примітки
Джерела
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
