Доля Олексій Леонтійович

Олексі́й Доля
Ім'я при народженніОлексі́й Леонтійович Доля
Народився17 січня 1964(1964-01-17)
село Плішивець Гадяцького району Полтавської області
Помер4 грудня 2017(2017-12-04) (53 роки)
Київ
·рак
ПохованняМощун
Громадянство УРСР
Україна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьетнографія
Відомий завдякиетнограф
Alma materКНУ ім. Тараса Шевченка
ПосадаДиректор Центру фольклору та етнографії та доцент кафедри фольклористики Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка
Конфесіяправославний
Нагороди
Заслужений працівник культури України
Заслужений працівник культури України
Медаль «За жертовність і любов до України»
Медаль «За жертовність і любов до України»
Волонтерська премія

Олексі́й Лео́нтійович Доля (нар. 17 січня 1964(19640117), с. Плішивець Гадяцького району Полтавської області — 4 грудня 2017, Київ) — український вчений-етнограф, популяризатор народних традицій, «Заслужений працівник культури України» (2006)[1], лауреат волонтерської премії «Євромайдан SOS» 2017 року.

Життєпис

З 1985 року працює у Музеї народної архітектури і побуту України НАН України (с. Пирогів, м. Київ). Ще студентом починав на посаді сезонного наглядача садиби в експозиції «Поділля». На постійній роботі з 1987 р. За двадцять років він пройшов шлях від молодшого наукового співробітника-ентузіаста до одного з найвідоміших фахівців з народного мистецтва в Україні.

Закінчив філологічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1989). Спеціальність: філолог, викладач української мови та літератури[2].

З 1987 по 2008 працював на посадах молодшого, старшого та провідного наукового співробітника-етнографа та на посаді заступника директора з науково-організаційної роботи в Державному музеї народної архітектури та побуту України.

Протягом 2008—2010 був членом Колегії Міністерства культури та туризму України та радником Міністра культури та туризму з питань народної культури.

З 1 вересня 2009 р. — провідний спеціаліст-етнограф у Центрі фольклору та етнографії Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

З січня 2011 р. — Директор Центру фольклору та етнографії та доцент кафедри фольклористики Інституту філології[1].

17 листопада 2017 року в Михайлівському Золотоверхому монастирі прийняв чернецтво із іменем Нестор.

Помер 4 грудня 2017 року через наявність пухлини, яку не можна було оперувати[3][4].

5 грудня в Михайлівському Золотоверхому соборі священнослужителі разом із студентами КПБА відслужили заупокійну літію. Службу звершували присутній свящ. Павло Мельник, свящ. Сергій Колот, свящ. Іван Гищук та диякон Михайло Омелян.

6 грудня в цьому ж соборі владика Агапіт разом з братією монастиря та іншими священиками відслужили заупокійну Літургію і похорон монаха Нестора.

Похований на чернечому кладовищі в селі Мощун.[5][6]

Етнограф і популяризатор народних традицій

Олексій Доля брав участь в організації ряду етнографічних експедицій у різні регіони України. Зібрав тисячі етнографічних експонатів, опубліковано низку науково-популярних статей, присвячених різним аспектам музейної справи та розвитку етнографічної науки в Україні. Автор проєкту «Українська традиційна іграшка та лялька»[1], що протягом десяти років презентувався виставками у Києві, Луганську, Вінниці та ін.

Організовував ярмарки майстрів на українських фестивалях, зокрема «Країні Мрій», «Червона рута»

Він брав участь у фільмуванні програм про народне мистецтво, був консультантом в телепередач із народної творчості, зокрема проєкту «Майстер-клас із Наталкою Фіцич» «Культ предків», документальних фільмів «Консонанс», «Наворожити долю», «Спадок нації», комп'ютерної гри «Лісова пісня».[7]

Був ініціатором і головним організатором різноманітних тематичних заходів у Музеї народної архітектури і побуту, на які збираються майстри з усієї України. Серед них — День коваля, День бджоляра, День гончарів, День ткацтва тощо. Найголовнішою акцією Музею є щорічний Весняний ярмарок народних майстрів, на який збирається понад 500 майстрів та приходить понад 20 тис. відвідувачів[2].

Волонтер

Активний волонтер, який допомагав пораненим захисникам України, турбувався про їхнє тілесне і душевне здоров'я[4].

Відзнаки

За значний особистий внесок у збереження і популяризацію історико-культурної спадщини України, розвиток музейної справи, високий професіоналізм Указом Президента від 17 травня 2006 Олексію Долі надане почесне звання «Заслужений працівник культури України».

Лауреат волонтерської премії «Євромайдан SOS» 2017 року[8][9].

8 листопада 2017 нагороджений медаллю «За жертовність і любов до України». Нагороду вручив Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет[10].

30 листопада 2017 став одним із трьох лауреатів волонтерської премії «Євромайдан SOS»[8], але через тяжку хворобу не міг бути присутнім на церемонії, нагороду йому вручили вдома[4].

Примітки

  1. а б в Центр фольклору та етнографії : [арх. 18.11.2017]. — Інститут філології КНУ. — Дата звернення: 18.11.2017.
  2. а б Доля Олексій Леонтійович (1964 р.н.) / Музейний простір. Музеї України та світу. prostir.museum (ua) . Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 5 грудня 2017.
  3. Допис Наталки Фіцич.
  4. а б в Етнограф Олексій Доля помер від тяжкого захворювання у Києві // Україна молода. — 2017. — 4 грудня. — Дата звернення: 04.12.2017.
  5. Старак-Повякель, Оксана (2021). Пов'язані Долею. Спогади про Олексія Долю. Київ: Видавничий дім журналу «Пам'ятки України». с. 6.
  6. Під Києвом поховали видатного українського етнографа Олексія Долю. tsn.ua. 6 грудня 2017. Архів оригіналу за 6 грудня 2017.
  7. Старак-Повякель, Оксана (2021). Пов'язані Долею. Спогади про Олексія Долю. Київ: Видавничий дім журналу «Пам'ятки України». с. 9.
  8. а б Звичайним людям, які роблять надзвичайні речі: Вручення премії «Євромайдан SOS-2017» // 5 канал. — 2017. — 30 листопада. — Дата звернення: 04.12.2017.
  9. У Києві вручили волонтерську премію "Євромайдан SOS-2017" (укр.). Архів оригіналу за 6 грудня 2017. Процитовано 5 грудня 2017.
  10. Ювілейне Храмове свято громади : [арх. 15.12.2017] // Парафія св. вмч. Димитрія Солунського, УПЦ-КП. — 2017. — 9 листопада. — Дата звернення: 15.12.2017.

Посилання