Довженок Василь Йосипович
Васи́ль Йо́сипович Довжено́к (нар. 11 (24) квітня 1909 — пом. 16 грудня 1976) — радянський учений-славіст, дослідник історії Русі; доктор історичних наук, професор, віце-президент Міжнародної унії археологів-славістів (1965). БіографіяВасиль Йосипович Довженок народився 11(24) квітня 1909 року в селі Крапивня Стародубської волості Чернігівської губернії[1]. Закінчив музейне відділення Київського державного художнього інституту. Працював науковим співробітником Київського історичного музею. Вступив до аспірантури Київського університету. З 1938 року працював в Інституті археології АН УРСР і одночасно викладав історію СРСР у Київському педагогічному інституті. В 1940 році захистив кандидатську дисертацію. По закінченні Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу повернувся в Інститут археології АН УРСР, де працював старшим науковим співробітником. В період 1954–1976 років керував спочатку відділенням, а згодом сектором слов'яно-руської й середньовічної археології.[2][3] У 1962 році здобув науковий ступінь доктора історичних наук, а у 1967 році — вчене звання професора. Помер 16 грудня 1976 року в Києві. Наукова діяльністьПід його керівництвом були здійснені розкопки визначних ранньослов'янських і давньоруських пам'яток — Сахнівка, Воїнь, Волинцеве, Вишгород, Чучин[4] тощо. Автор близько 120 наукових праць, серед них монографії: «Військова справа у Київській Русі» (1950); «Землеробство Древньої Русі до середини XIII ст.» (1961); «Древньоруське місто Воїнь» (1966, у співавторстві) тощо. Праці
НагородиПримітки
Джерела та література
|