Довгопола Олена Павлівна
Олена Павлівна Скидан, у шлюбі Довгопола (6 вересня 1927, Харків — 1 січня 2001, Київ) — українська бібліографознавиця, науковиця та педагогиня. Кандидат сільськогосподарських наук (1956), професор у галузі бібліографознавства (1990)[1]. БіографіяОлена Скидан народилася 6 вересня 1927 року у Харкові в сім'ї службовців. У 1935—1941 роках навчалася в середній школі № 1. З початком німецько-радянської війни разом з матір'ю евакуювалася до Новосибірська. Батько пішов на фронт. 1946 року повернулися до Харкова, а у 1947 Олена закінчила середню школу та вступила на агрономічний факультет Харківського сільськогосподарського інституту ім. В. В. Докучаєва. У 1951 році О. Довгопола достроково з відзнакою закінчила інститут і вступила до аспірантури з відривом від виробництва Інституту генетики і селекції АН УРСР[2]. Під науковим керівництвом академіка В. Я. Юр'єва готувала дослідження по темі дисертації «Формування господарсько-біологічних властивостей гібридів озимої пшениці від прямих і зворотніх схрещувань при різних строках посіву»[3]. Після закінчення аспірантури у 1954 році працювала на посадах старшої викладачки (1957), доцентки (1960) у Харківському державному бібліотечному інституті на кафедрі бібліографії. Викладала курси: «Основи сільськогосподарського виробництва» та «Бібліографія сільськогосподарської літератури»[2]. У 1956 році здобула науковий ступінь кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю «Селекція і насінництво». У 1964—1965 роках входила до складу науково-методичної Ради ХДНБ ім. В. Г. Короленка[4]. 1965 року у зв'язку з призначенням чоловіка Григорія Гнатовича на роботу до Києва Олена Павлівна переводом перейшла працювати на посаду доцента кафедри бібліотекознавства Київської філії ХДБІ[5]. Після реорганізації її у Київський державний інститут культури — доцент кафедри бібліографії (1968—1985), декан заочного відділення бібліотечного факультету (1970—1972), декан факультету громадських професій (1972—1982), доцент кафедри галузевого бібліографознавства (1985—1990), професор кафедри з 1990 року. Три її аспіранти захистили кандидатські дисертації, серед них: професор В. Д. Ясьмо, кандидат педагогічних наук В. С. Пашкова, доктор історичних наук, професор М. С. Слободяник[6]. Олена Довгопола входила до складу бібліотечної комісії Міністерства культури СРСР (1976—1991), Всесоюзної учбово-методичної ради Міністерства культури СРСР (1987—1991), Комісії по підготовці бібліотечних кадрів Міністерства культури УРСР (1978—1996), була членом Президії і керівницею Комісії по навчально-методичній документації навчально-методичної ради при Міністерстві культури УРСР, членом методичної ради Республіканського товариства книголюбів (1987—1996)[2]. Нагороджена Почесною грамотою Міністерства культури УРСР за багаторічну сумлінну працю в галузі культури (1967), Почесними грамотами Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР (1975), Міністерства культури УРСР (1977) та медалями «В память 1500-летия Киева» (1982), «Ветеран праці» (1987)[2][7]. У 1996 році вийшла на пенсію. Пішла з життя 1 січня 2001 року. Похована у Києві на Байковому кладовищі[8]. Основні праці
Примітки
Джерела
|