|
Добровільний обмінДобровільний обмін (англ. voluntary exchange)— це дії покупців і продавців, які вільно й охоче беруть участь у ринкових угодах. Добровільний обмін є основоположним припущенням класичної та неокласичної економіки, які формують основу сучасної мейнстрімної економіки. [1] Тобто, коли неокласичні економісти теоретизують реальність, вони припускають, що відбувається добровільний обмін. Грунтуючись на цьому припущенні, неокласична економіка приходить до низки важливих результатів, таких як те, що ринкова діяльність є ефективною, що вільна торгівля має чистий позитивний ефект й що ринки, на яких економічні суб’єкти здійснюють добровільний обмін, покращують їх становище. Добровільний обмін можливий за умов суверенітету споживача і суверенітету виробника та захищеної приватної власності. Примітно, що економісти-неокласики, спираючись на припущення про добровільний обмін, заперечують марксистське визначення експлуатації праці як можливості в рамках неокласично визначеного капіталізму. Марксистська економіка, одна з головних альтернатив неокласичній економіці, стверджує, що експлуатація праці можлива як за умови добровільного обміну, так і є умовою капіталістичного способу виробництва серед інших способів виробництва . За словами доктора Маріанн Джонсон, немає теоретичних підстав для того, щоб стверджувати, що частково або повністю добровільний обмін є кращим перед іншими механізмами, такими як урядове втручання. [2] Добровільний обмін іноді лежить в основі аргументів про моральність ринків. Прихильники ринку часто посилаються на те, що, на їхню думку, є мораллю, а також передбачуваною ефективністю добровільного обміну, щоб виступити проти державного інтервенціонізму, включаючи різноманітні форм оподаткування. Моральність ринків, навіть тих, які рідко дотримуються справжнього добровільного обміну, тим не менш, є предметом суперечок. [3] [4] Див. такожСписок літератури
|