Добриця Василь Іванович

Добриця Василь Іванович
Народження17 січня 1925(1925-01-17)
Q4402556?, Матвієво-Курганський район, Ростовська область, СРСР
Смерть19 серпня 2023(2023-08-19) (98 років)
м. Таганрог, Росія
ПриналежністьСРСР СРСР
Роки служби1943—1949
Званнястаршина
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Нагороди
орден Жовтневої Революції орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Слави I ступеня орден Слави II ступеня орден Слави III ступеня медаль «За відвагу» ювілейна медаль «70 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Добриця.

Василь Іванович Добриця (17 січня 1925 — 19 серпня 2023) — учасник німецько-радянської війни, був останнім живим повним кавалером ордена Слави.

Життєпис

Народився 17 січня 1925 року в селі Ряжене, нині Матвєєво-Курганського району Ростовської області Російської СФРР, у сім'ї селянина. Закінчив вісім класів середньої школи № 27 міста Таганрога. З жовтня 1941 року проживав на території, що тимчасово окупована німецькими військами (у рідному селі).

До лав Червоної армії був призваний у вересні 1943 року після звільнення рідного села. На фронті німецько-радянської війни перебував з жовтня 1943 року. Служив гвардії рядовим сапером 101-го гвардійського стрілецького полку (35-а гвардійська стрілецька дивізія, 4-й гвардійський стрілецький корпус, 8-а гвардійська армія, 1-й). Усі ордени Слави отримав за бої на території Польщі.

У квітні 1949 року Василя Добрицю було демобілізовано у званні гвардії старшина. Повернувся на батьківщину, вступив до Таганрозької школи механізації сільського господарства. З 1950 року працював комбайнером у Матвєєво-Курганській МТС, а після закінчення Ленінградського заочного машинобудівного технікуму — інженером-конструктором на Таганрозькому комбайновому заводі .

Жив у Таганрозі. 10 серпня 2021 року, після смерті Івана Рульова став останнім живим повним кавалером ордена Слави.

Помер 19 серпня 2023 року на 99-му році життя[1] .

Нагороди

  • Нагороджений
  • трьома орденами Слави — 21 серпня 1944, 26 жовтня 1944, 24 березня 1945 років,
  • орденами Вітчизняної війни 1-го та 2-го ступенів та Жовтневої Революції,
  • медалями, серед яких дві «За відвагу».
  • нагороджений орденом Отамана Платова (2012)[2] .

Примітки

  1. ↑ В Таганроге ушёл из жизни единственный в регионе полный кавалер Ордена Славы Василий Добрица. www.ruffnews.ru (рос.). Процитовано 19 серпня 2023.
  2. ↑ Василий Голубев вручил государственные награды и новый областной орден Атамана Платова. Архів оригіналу за 30 грудня 2013. Процитовано 29 грудня 2013.

Посилання

Добриця Василь Іванович. // Сайт «Герои страны» (рос.).