Дніпровська дивізія

Дніпро́вська дивізія — дводивізійне військове з'єднання Армії Української Народної Республіки, утворене на початку 1918 отаманами Д. Зеленим та М. Данченком[1]. Діяла на території сучасної Київської області в районі села Трипілля та міст Васильків, Біла Церква, Фастів. Від 3 грудня 1918 входила до Осадного корпусу Січових стрільців, складалася з 4-х полків (4000 вояків).

У січні 1919 під впливом більшовицької пропаганди штаб дивізії відмовився виконати наказ про передислокацію в Галичину і заявив про визнання радянської влади. На придушення заколоту з Києва прибув загін Січових стрільців сотника Осипа Думіна. 22 січня 1919 у бою під Обуховом заколотники зазнали поразки, склали зброю і Дніпровську дивізію було розформовано.

В лютому 1919 у районі Трипілля-Ржищів з бійців колишньої дивізії отаман Данило Зелений сформував загони, які спочатку підпорядковувалися більшовицькому командуванню, а згодом брали участь в антибільшовицьких селянських повстаннях.

Військовики дивізії

Примітки

  1. ↑ Коновалець, 1928, с. 17-18..

Джерела та література

  • Г. П. Савченко. Дніпровська дивізія [Архівовано 24 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 411. — ISBN 966-00-0405-2.
  • Коновалець, Євген (1928). Причинки до історії української революції. Прага, 1928 Накладом Проводу ОУН 39 с.