|
Династія Рай
Династія Рай — індоаріська династія, що панувала в Сінді та південному Пенджабі. Повалено 632 року Брамінською династією. ІсторіяЗ сер. III ст. регіон Сінд увійшов до складу Сасанідської держави. яка тут призначала намісників до 484 року, коли шахинншах Пероз зазнав поразки й загинув під час вторгнення кідаритів, ефталітів та алхон-гунів. В результаті Тохаристан, Сістан та Кабулистан опинилися під владою останніх. Ймовірно в цей час Рай Діваджі скористався ситуацією для захоплення влади в Сінді. Походження династії, кастовий статус і безпосередні обставини приходу до влади, залишається невідомим. Втім ймовірно належали до місцевих впливих політичних чи військових верств. За іншою версією, належали до алхон-гунів, що витікає з нумізматики. Втім ймовірніше династія Рай могла визнати зверхність останніх та карбувати монети за зразком гуннів. Дослідник Чінтаман Вінаяк Вайдя взагалі вважай представників Рай шудрами. В наступні 50 років відбувається поступово розширення володіння. Ймовірно династія Рай діяла спільно з кідаритами. Ситуація змінилася у 490 році, коли кідарітів було переможено алхон-гунами на чолі із Тораманою. Останній в свою чергу був союзником шахиншаха Кавада I, що почав наступ на Макран, який перші магараджи з династії Рай практично підкорили. У війні з персами зазнав поразки й загинув Рай Сахірас II, внаслідок чого втрачено Макран. Ситуація почалася змінюватися у 520-х роках, коли алхон-гуни зазнали поразки на Півночі Індостану від коаліції індських монархів на чолі із Яшодарманом, володарем Малви. Він першим почав спроби з відновлення колишньої влади Гуптів над Сіндом. Війни тривали також за часів династій Маукхарі, зверхність яких Рай Сахасі II вимушен був у 590-х років. В подлальшому васальна залежність зберігалася за наступників Маукхарі — Пуш'ябхуті, досягши піку в період імперії Харши. Разом з тим це призвело до політичновійськового послаблення Рай, їх авторитету, наслідком чого стало повалення династії брагманом Чач, що заснував власну династію. ТериторіяДержава складалася з 4 адміністративно-територіальних одиниць на чолі із намісником: південна простягалася від узбережжя Аравійського моря до Лохани і Самони, включаючи Нероонкот і Дебал з резиденцією в Брагманабаді; центральна охоплювала території навколо Джанкана та Руджабану до кордону Макран з резиденцією в Севістані; західна — Батію, Чачпур і Дехпур — з резиденцією в Іскаланді; північна — південний Пеннджаб з Мултаном. Джерела
|
|||||||||||||||||||||||||||
.png)