Династія Мухаммеда Алі

Династія Мухаммеда Алі
араб. أسرة محمد علي

Країна:

Єгипет
Судан

Титули:

Валі (1805—1867)
Хедив (1867—1914)
Султан (1914—1922)
Король (1922—1952)

Засновник: Мухаммед Алі
Останній правитель: Ахмед Фуад II
Рік заснування: 1805
Зміщення: 1953

Династія Мухаммеда Алі (араб. أسرة محمد علي; тур. Mehmet Ali Paşa Hanedanı) династія єгипетських правителів, що правила з 1805 до 1953 року.

Історія

1805 року Мухаммед Алі змусив турецького султана визнати його як намісника Єгипту. За роки свого правління він провів у країні докорінні реформи. Модернізація економіки, реорганізація армії та інші зміни вимагали величезних коштів, тому Мухаммеду Алі та його наступникам довелось позичати гроші[1].

1876 року Єгипет фактично потрапив під контроль кредиторів і перетворився на англійську колонію. Офіційно влада зосереджувалась в руках хедива й кабінету його міністрів, але реальна влада була в руках англійського генерального резидента[1].

У грудні 1914 року міністерство закордонних справ Великої Британії оголосило про те, що Єгипет переходить під англійський протекторат. 19 грудня англійці усунули від влади хедива Аббаса II, який у той час перебував у Стамбулі. Влада перейшла до його дядька Хусейна Каміля, який узяв титул султана. Після смерті Хусейна 1917 року влада перейшла до його молодшого брата Ахмеда Фуада I. Ставши султаном, Фуад швидко отримав підтримку серед єгипетських націоналістів, які створили у країні потужний рух за створення незалежної єгипетської держави. Повстання, що спалахнуло 1919 року, було жорстоко придушено, але визвольна боротьба не завершилась. Наприкінці 1921 року країну охопило нове повстання, що змусило уряд Великої Британії визнати незалежність Єгипту[1].

У квітні 1923 року була ухвалена конституція. Відповідно до неї Єгипет став конституційним королівством з двопалатним парламентом. Після смерті Фуада I у квітні 1936 року влада в Єгипті перейшла до його сина Фарука. Підписана у серпні 1936 року англо-єгипетська угода розширила суверенітет Єгипту. Того ж року Єгипет вступив до Ліги Націй. 1940 року до Єгипту вторглись італійські війська. Після завершення Другої світової війни у країні почався підйом опозиційного руху. В ніч з 22 на 23 липня 1952 року організація «Вільні офіцери» захопила владу в Каїрі, а 26 липня того ж року король Фарук зрікся престолу, й королем був проголошений малолітній син Фарука Ахмед Фуад II. 17 червня 1953 року королівська влада в Єгипті була ліквідована, а 18 червня Єгипет став республікою[1].

Список правителів династії

№ Ім'я Оригінальне ім'я Роки життя Титул Роки правління Примітки
1 Мухаммед Алі محمد علي باشا‎‎ 1769—1849 валі 1805—1848 засновник династії
2 Ібрагім-паша إبراهيم باشا 1789—1848 валі 1848—1848
3 Аббас I Хільмі عباس حلمي الأول 1813—1854 валі 1848—1854
4 Мухаммед Саїд-паша محمد سعيد باش 1822—1863 валі 1854—1863
5 Ізмаїл Паша الخديوي إسماعيل 1830—1895 валі 1863—1867 в 1867 узяв титул хедива
хедив 1867—1879
6 Тауфік الخديوي توفيق 1852—1892 хедив 1879—1892
7 Аббас II عباس حلمي الثاني 1874—1944 хедив 1892—1914
8 Хусейн Каміль السلطان حسين كامل‎‎ 1853—1917 султан 1914—1917
9 Ахмед Фуад I فؤاد الأول 1868—1936 султан 1917—1922 1922 прийняв титул короля
король 1922—1936
10 Фарук I فاروق الأول 1920—1965 король 1936—1952
11 Ахмед Фуад II الملك فؤاد الثاني нар. 1952 король 1952—1953 1953 проголошено республіку

Примітки

  1. ↑ а б в г Мухаммада Али династия [Архівовано 22 вересня 2015 у Wayback Machine.] // Монархи. Мусульманский Восток XV–XX, 2004

Посилання