Димитровград (Болгарія)
Димитровгра́д (болг. Димитровград) — місто в Болгарії. Населення: 39,5 тисяч чоловік (2010). Місто розташоване в Південній Болгарії, Хасковської області, в 16 км від міста Хасково. Місто є адміністративним центром міста Димитровград, регіональним торговим, промисловим і транспортним центром. Він розташований у Фракійській долині вздовж річки Маріца. За останніми даними НСІ від 31.12. 2017 р. кількість жителів складає 34 614 осіб[3]. За населенням місто є другим у районі (після обласного центру) і третім за величиною необласним містом в країні (після Асеновграда та Казанлика). ГеографіяМісто розташоване за 220 км від столиці Софії і в 16 км від міста Хасково. Найближчий болгарський порт Бургас у 215 км, а грецький порт Дедеагач (Александруполіс) на Егейському морі - близько в 190 км. через КПП Маказа. Найближча безмитна зона знаходиться в місті Пловдив - у 78 км, а найближчий прикордонний перехід - Капітан Андреєво - у 100 км. ТранспортДимитровград перетинає європейські транспортні коридори 8 , 9 і 10[4]. Димитровград є однією з найбільших і найважливіших розподільчих станцій на півдні Болгарії. Через общину проходять залізничні лінії Софія - Свіленград та Русе - Подкова. У місті є транспортний термінал, що діє у напрямку Європи - Близького Сходу. ІсторіяУтворено 2 вересня 1947 року указом Георгія Димитрова. У минулому на місті Димитровграда було три села — Раковський, Марійно і Черноконево. Село Раковський зародилося на початку 19 століття на місці двох турецьких чифликів. У 1873 р біля села будується залізнична станція на залізничній лінії Барона Хирша, що прискорює його розвиток. У 1941 році компанія "Гранитоід" розпочала будівництво нового промислового комплексу в Раковські, купивши існуючу шахту в басейні р. Маріш і розпочавши будівництво цементного заводу "Вулкан" з потужністю 100 тис. тонн на рік і побудувало теплову електростанцію. Після перевороту 1944 року комуністичний режим продовжив розвиток промислового комплексу, надавши йому великого пропагандистського значення і проголосивши будівництво абсолютно нового міста, за моделлю радянського Комсомольська-на-Амурі.[5] Проект передбачав молодіжний бригадний рух, у якому молодь з різних куточків країни працює безкоштовно, перші з яких прибувають на місце 10 травня 1947 року. Дімітровград був офіційно заснований об'єднанням Раковські, Марійно та Черноконево 2 вересня 1947 року рішенням прем'єр-міністра і лідером БКП Георгієм Димитровим, який у дусі культу особи тоталітарних диктаторів дав йому своє ім'я. Місто побудовано 50 000 робітників, які прибули з 963 міст і сіл Болгарії. Деякі з них стають жителями нового міста. З 1948 по 1950 рр. вони працюють у незалежній бригаді під назвою «Молода гвардія». Бригадири побудували десятки житлових будинків, хімічних заводів, фабрику "Вулкан", завод з виробництва азотних добрив, дорожню мережу нинішнього міста Димитровград. ДемографіяНаселенняЗгідно з оцінками НСІ, на 31 грудня 2017 року в м. Димитровграді проживає 34 614 осіб, з яких 16 661 - чоловіки (48,13%) та 17 953 жінки (51,87%).[3][6] За перші 10 років після свого заснування населення міста становить близько 34 тисяч. З тих пір воно зросло, в основному через іммігрантів з сільської місцевості, досягла свого піку в період 1985-1992 років з понад 50 000 жителів. Після цього періоду населення починає знижуватися. Динаміка чисельності населення (станом на 2012 рік)[2]: Етнічний складКількість та частка етнічних груп за переписом населення у 2011 році:[6]
АрхітектураДімітровград побудований у типовому сталінському стилі, відомому як "радянський ампір" або "сталінське бароко". Фасади часто є монументальними, з цоколями в стилі рустіка, невеликими декоративними балконами і важкими напівколонами. У місті також розташовані будівлі, побудовані в пізньому стилі архітектурного модернізму 70-х і 80-х років 20-го століття. Розробляється ідея (і проект) про оголошення Димитровграда пам'яткою культури національного значення. Метою проекту було розвиток статусу національно-культурних цінностей у міських, архітектурних і паркових ансамблях 1950-1970 років. Саме завдяки своїй унікальній архітектурі місто запрошується до участі в європейському проекті тоталітарного туризму, маршрут якого включає 15 міст. РелігіяУ місті є 4 церкви - Св. Дімітр, Св. Катерина, Св. Афанасій, Св. Георгій в квартралі Черноконево. Відома каплиця в сусідньому селі Добріч, де є джерело цілющої води. Церква Св. Атанасія побудована за рахунок коштів мешканців Марійно, і для її завершення вирішальне значення мала фінансова підтримка болгарського громадянина, що емігрував до Сполучених Штатів доктора Христа Атанасова. Храм освятив митрополит Арсеній і офіційно відкрив 22 травня 2003 року. ЕкономікаОбласть Дімітровграда має одну з найбільш родючих земель в країні. Проте у місті створені хімічна і цементна промисловість, що забруднюють атмосферу і ґрунт. Завдяки цій галузі Димитровград став майже окружним центром у часи соціалістичної епохи. Сьогодні місцева економіка - це недільний ринок. Промисловість має пріоритетну частку в структурі місцевої економіки. Державні установиГромадські центри
Театр
КіноДва кінотеатри - "Медея" і недавно відкритий "Пайнер". Перший не працює, а другий - від 3 до 4 днів на тиждень. Музеї
Галерея
ОбсерваторіяРозташована в парку "Нікола Ю. Вапцаров" в Дімітровграді. Заснована в 1962 році. Його зала обладнана двома телескопами місткістю на 60 місць. Музика
СпортУ місті є 2 стадіони - "Шахтар" і "Раковський". Стадіон «Шахтар» має 3 навчальних курси Тенісний клуб розташований недалеко від стадіону "Раковський" і має 5 майданчиками. Басейн "Хімік" єдиний в місті і розташований за стадіоном "Раковський". Освіта
Школи:
Визначні пам'яткиНайкрасивіший орієнтир в Димитровграді - парк «Пеньо Пенев», реконструйований в 2004 році, у парку налічується близько 15 озер, але тепер заповнений водою приблизно 4-5. У деяких з них можна побачити водяні лілії. У місті є два великих парки - "Нікола Вапцаров" (у кв. "Христо Ботев") і "Маріца" біля річки Маріца. ТуризмЕкотуризмДімітровград є одним з найбільш зелених міст Болгарії. На його околицях знаходяться 3 великі парки, а сади і лісисті місцевості характерні для загального стилю міста. У парках "Пеньо Пенев" і "Нікола Вапцаров" можна побачити досягнення в ландшафтній архітектурі Болгарії 50-х років: десятки видів дерев, чагарників і квітів, численні скульптури і камені з вигравіруваними в них віршами, алеї з білого камня, мозаїчні сходи, альтанки та дитячі майданчики, водні каскади, фонтани тощо. Заповідна територія "Злато Поле" є найбільшою водно-болотною територією вздовж річки Маріца. Вона включає водойми та прилеглі ділянки з густою і деревною рослинністю, де збереглися безцінні види рослин і тварин. "Злато Поле" з 11.08. 2001 року було оголошено природоохоронною територією. Бальнеологічний туризмУ кількох кілометрах від Димитровграда, на околиці Меричлери, є мінеральні джерела з доведеними лікувальними властивостями. Температура води в них становить 35,4 градусів Святилище німфЗа 20 хвилин їзди від Димитровграда, на околиці селища Каснаково, знаходиться святилище німф, добре збережений язичницький храм, побудований римським полководцем Титом Флавієм на честь богині любові Афродіти наприкінці 3 століття н.е. Стародавня традиція передбачає, що німфи танцюють там вечорами - нескінченно красиві жіночі істоти в білосніжних вуалях, під якими вони проглядують стрункі тіла. Легенда стверджує, що якщо жінки п'ють воду з місцевого джерела, вони легше зароджують і народжують прекрасних дітей непокірної Фракії. Регулярні події
Знаменитості
ЗМІ
У Димитровграді транслюються наступні телевізійні програми:
Політична ситуаціяКмет (мер) громади Димитровград — Стефан Димитров (коаліція партій: СВД, ЗНС, БСДП, «Нові лідери» (НЛ)). ПромисловістьХімічна промисловість сучасного міста (2009) представлена підприємствами «Неохім» АД, «Терахім», «Хімремонтбуд», «Хлорофіл», заводом «Хімік»[7]. Міста-побратимиВідомі особистостіУ місті народилися:
Джерела
Бібліографія
ПриміткиКарти
Посилання
|