Джордже Бранкович (граф)

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Джордже Бранкович.
Джордже Бранкович
Народився1645[1][2][…]
Інеу, Арад, Румунія
Помер19 грудня 1711(1711-12-19)[1]
Хеб, Богемське королівство, Землі Богемської Корони, Священна Римська імперія
ПохованняKrušedol monasteryd
Країна Угорщина
Місце проживанняАлба-Юлія
Діяльністьісторик, дипломат
Знання мовсербська[1] і румунська
Титулграф[d]
Автограф

Джордже Бранкович (серб. Ђорђе Бранковић, Đorđe Branković; 1645, Інеу в жудеці Арад — 19 грудня 1711, Хеб) — політичний діяч Сербії, історик.

Життєпис

Має походження шляхетного сербського роду.

1675—1677 — був посланцем князя Трансильванії в Османській імперії. Пізніше перебував на службі у валаського господаря. Сприяв зближенню Валахії з Австрією.

Під час австро-турецької війни 1683—1699 виступив із планом створення за підтримки Австрії «Іллірійського королівства» — великої слов'янської держави на Балканах. Зацікавившись цим планом та розраховуючи використати Бранковича як свого агента, Габсбурги 20 вересня 1688 нагородили його титулом «граф Священної Римської імперії». Та все ж звернення Бранковича до завойованих турками народів із закликом підняти повстання незалежно від планів Австрії, призвело до його арешту австрійською владою у жовтні 1689 та довічного ув'язнення.

В австрійських тюрмах (у Відні, пізніше у Хебі) написав: «Слов'яно-сербську хроніку» в якій виклав історію Сербії та прилеглих до неї держав. «Хроніка» збереглася у кількох рукописах, опублікована частина тексту.

Примітки

  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119096846 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ Swartz A. Open Library — 2007.

Джерела

  • Novaković St. lz hronike despota Đorđa Brankovića // Glasnik srpskog učenog društva. — 1872, № 33.
  • Радонић I. Гроф Ћорђе Бранковић и његово време. — Београд, 1911.
  • Достян И. С. Борьба сербского народа против турецкого ига XV — начала XIX вв. — М., 1958.
  • Ређеп Ј. Гроф Ђорђе Бранковић и усмено предање. — Нови Сад, 1990.