Письменник народився у серпні 1977 року на Середньому Заході Америки, у густонаселеній столиці штату Індіана - Індіанополісі. Через 3 місяці після народження сина Майк та Сідні Ґрін у пошуках кращого місця проживання перебрались до штату Мічиган, а звідти — до Алабами. Молода сім'я поселилася у штаті Флорида. В Орландо Джон Ґрін вирушив до підготовчої школи «Хайленд».
Згодом сімейство повернулось до Алабами, де підлітка прийняли до «Індіан Спрінгс Скул», що знаходиться у передмісті Бірмінгему. Навчання Джона Ґріна завершилось у «Кеньйон-Коледж» у 2000 році. Молодому літератору вручили першу нагороду: диплом з релігіознавства та англійської літератури.
Літературна кар'єра
Після закінчення коледжу 23-літній Джон Ґрін півроку працював у дитячій лікарні в якості помічника капелана. Він планував отримати сан єпископального священика, але важкі страждання дітей надихнули Джона Майкла на літературний шлях.
Письменницька біографія Джона Ґріна розпочалась у Чикаго, куди він переїхав після роботи у лікарні. Молодий літератор почав працювати в журналі Booklist на посаді помічника редактора. Він займався написанням рецензій до белетристики.
У результаті плідної праці талановитий Джон Ґрін почав робити регулярні рецензії для щотижневої газети «Нью-Йорк Таймс», а для місцевої радіостанції автор писав оригінальні есе. У Чикаго Джон Ґрін розпочав роботу над своїм першим романом, який називався «У пошуках Аляски». Завершив роботу над книгою вже в Нью-Йорку, де жив із дружиною Сарою 2 роки. Роман побачив світ у 2005 році. Це підліткова історія, натхненна часом навчання в бірмінгемській школі.
Книга швидко стала популярною. Уже 2006 року письменник став лауреатом премії Майкла Л. Принца за свій дебютний роман «У пошуках Аляски»,[6] а у січні 2012 року його черговий роман «Провина зірок» визнали найкращим бестселером за версією «Нью-Йорк Таймс» .[7]Екранізація книги побачила світ у 2014 році. Ґрін також потрапив до списку 100 найвпливовіших людей світу 2014 року за версією журналу «Тайм».[8]
Другий роман великого письменника — «Досить Катрін». Він вийшов в 2006 році. Вважається менш успішною роботою автора. У наступному році Джон Ґрін випустив збірник історій «Най сніжить. Три романтичні історії на свята». До книги ввійшли невеликі оповідання про пригоди підлітків під час Різдва.
Ґрін відомий своєю діяльністю в YouTube. У 2007 році він запустив канал VlogBrothers, який веде разом із братом Генком Ґріном. Відтоді Ґрін започаткував багато проєктів, як-от Project for Awesome та VidCon, та загалом створив із братом 11 каналів різної тематики, в тому числі навчальний канал Crash Course з короткими відеолекціями про літературу, історію та науку.[9]
The War for Banks Island (2012), продовження Zombiecorns, яке розсилається електронною поштою тим, хто пожертвував гроші на проєкт P4A.[13][14]
The Sequel, незавершений роман, який став основою для роману «Провина зірок». Перші 6000 слів можна отримати поштою, якщо зробити пожертву на користь проєкту P4A.
Блогери почали використати термін «поштовх Джона Ґріна». Так називають ефект, яким супроводжується свіжий пост література у Твіттері: після висловлювання автора відмічають різкий стрибок продажу його книг.
В 2015 році Джон Ґрін потрапив до рейтингу «Форбс» як найбільш вискооплачуваний автор. Його річний дохід складає $9 млн.
Екранізації робіт
Улітку 2014 року на екранах кінотеатрів Америки з'явилась екранізація роману «Винні зірки». Головних персонажів зіграли актори Шейлін Вудлі та Енсел Елгорт.
В 2015 році кінокомпанія «Двадцяте Століття Фокс» зняла фільм, в основу якого покладено роман Джона Ґріна «Паперові міста». Прем'єра відбулась у червні. Головні ролі у кінокартині виконали Кара Делевінь та Нат Вульф, які зіграли Марго та К'ю.