Джон Темплтон

Джон Темплтон
Народився29 листопада 1912(1912-11-29)[2][3][4]
Вінчестер, Теннессі, США
Помер8 липня 2008(2008-07-08)[1][2][…] (95 років)
Нассау, Багамські Острови[2]
·пневмонія
Країна Велика Британія[5]
 Сполучене Королівство
 США[5]
Діяльністьпідприємець, бізнесмен, торговець
Alma materКоледж Бейлліол[6] і Єльський університет
Знання мованглійська[7]
ЧленствоТовариство "Мон Пелерін"
Конфесіяпротестантизм
ДітиJohn Templeton, Jr.d
Нагороди

Сер Джон Маркс Темплтон (англ. John Marks Templeton; 29 листопада 1912  — 8 липня 2008[8]) — американський підприємець і філантроп, котрий більшу частину своїх статків пожертвував на потреби науки і релігії.

Біографія

Джон вивчав економіку в Єльському університеті. У 1934 році став найкращим випускником курсу. Вивчав також право в Оксфордському університеті, де вперше зустрів Мікеланджело Антоніоні, з яким його в подальшому зв'язала багаторічна дружба.[9]

У 1937 році одружився з Юдіт Фолк. У них було троє дітей: Джон Темплтон-молодший, Енн і Крістофер. Юдіт Фолк-Темплтон померла у 1951 році. У 1958 році одружився з Айрін Бейнолдс Батлер (померла в 1993 році).

Протягом всього життя Темплтон був членом пресвітеріанської церкви і протягом 42 років був опікуном Принстонського теологічного семінару; крім того, 12 років був його головою.

Темплтон став мільярдером, першим використавши диверсифіковані міжнародні взаємні фонди[10][11][12]. Його компанія Templeton Growth, Ltd. (інвестиційний фонд), заснована в 1954 році, була однією з перших, що зробили інвестиції в економіку Японії в середині 1960-х років. Він купував по сотні акцій кожної компанії за ціною менше долара США за акцію в 1939 році, і одержав прибуток, продаючи їх протягом 4 років. У 2006 році Джон Темплтон знаходився на 129 місці в списку багатих людей, складеному англійською газетою The Sunday Times. Він відкинув технічний аналіз стану ринку акцій, використовуючи замість нього фундаментальний аналіз.

У 1968 році Темплтон відмовився від громадянства США через високі податки[13], отримав подвійне громадянство — Великої Британії та Багамських островів, жив у Нассау на Багамських островах, де і помер від пневмонії у віці 95 років.

У 1996 році Темплтона внесли у Зал слави американського бізнесу.

Благодійність

В благочинних цілях Темплтон заснував Фонд Джона Темплтона, Темплтонівську премію, Темплтонівську бібліотеку в місті Сьюані (англ. Sewanee) у своєму рідному штаті Теннесі.

У 1984 році він пожертвував значну суму Оксфордському центру вивчення менеджменту (англ. Oxford Centre for Management Studies) для перетворення його в коледж (нині Темплтон-коледж (англ. Templeton College) Оксфордського університету) з акцентом на вивченні бізнесу та менеджменту (був об'єднаний з бізнес-школою Саіда (англ. Said Business School)) того ж університету. У 2007 році Темплтон-коледж продав свою освітню програму бізнес-школі Саіда.

За благочинну діяльність у 1987 році Джон Темплтон одержав від королеви Єлизавети II титул лицаря.

У 2007 році журнал «Тайм» назвав Джона Темплтона одним зі ста найвпливовіших людей — завдяки його фонду[14].

Примітки

  1. ↑ а б http://www.iht.com/articles/2008/07/08/business/8tempelton.php
  2. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #121164403 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ а б в SNAC — 2010.
  4. ↑ Find a Grave — 1996.
  5. ↑ а б NNDB — 2002.
  6. ↑ Rhodes Scholar Database
  7. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  8. ↑ Robert D. McFadden. (9 липня 2008). Sir John M. Templeton, Philanthropist, Dies at 95 (англійською) . The New York Times. Архів оригіналу за 24 січня 2019. Процитовано 27 січня 2012.
  9. ↑ Tassone, Aldo, Antonioni, Paris: Flammarion (2007), p. 37. (фр.)
  10. ↑ «Positive Psychology Network Concept Paper» [Архівовано 24 травня 2007 у Wayback Machine.] by Martin E. P. Seligman. University of Pennsylvania. (англ.)
  11. ↑ «John Templeton's Five Steps for Financial Success» [Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine.] by Mark Stousen. December 11, 2005. (англ.)
  12. ↑ «Testing the role of trust and values in financial decisions» Los Angeles Times. January 21, 2007. (англ.)
  13. ↑ «The Long Good-Bye» [Архівовано 23 травня 2011 у Wayback Machine.] Forbes. March 28, 2005. (англ.)
  14. ↑ Caplan, Jeremy, and Coco Masters. «Time 100.» Time, 14 May 2007: 84. (англ.)

Посилання