uk %D0%94%D0%B6%D0%BE%D0%BD %D0%92%D1%96%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BF

Джон Вінтроп
Джон Вінтроп
англ. Winthrop
Народився	12 січня 1588; Ґротон Манор; Суффолк; Англія
Помер	26 березня 1649 (61 рік); Бостон
Поховання	King's Chapel Burying Groundd
Країна	Королівство Англія
Діяльність	політик, богослов, письменник, адвокат, правник
Alma mater	Кембріджський університет
Знання мов	англійська
Magnum opus	A Model of Christian Charityd
Суспільний стан	рабовласник[d]
Посада	Губернатор Массачусетсу
Конфесія	кальвінізм
Батько	Адам Вінтроп
Мати	Анна Вінтроп
Брати, сестри	Lucy Winthropd
У шлюбі з	Margaret Tyndal Winthropd, Martha Rainsboroughd, Mary Forthd і Thomasine Cloptond
Діти	Джон Вінтроп (молодший) (1605—1676) — англійський державний діяч, губернатор Колонії Коннектикут.
Автограф
	;
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Джон Вінтроп (англ. Winthrop; 12 січня 1588 — 26 березня 1649) — теолог-конгрегаціоналіст, вчений, релігійний і політичний діяч. Член Лондонського королівського товариства.

Життєпис

Джон Вінтроп народився в Англії, у містечку Ґротон Манор графстві Суффолк, в сім'ї землевласників Адама та Анни Вінтроп. Коли дядько Джона Вінтропа переїхав до Ірландії, сім'я Вінтропів теж переселилася в Ірландію.

Після закінчення Кембріджського університету Вінтроп присвятив себе юридичній практиці в рідному графстві. За своїми релігійним поглядам Вінтроп належав до пуритан, брав участь у діяльності парламентської опозиції.

У 1618 році Вінтроп успадковував батьківський маєток. До цього часу він вже втретє одружився (дві його перші дружини померли). Почавши самостійне життя, Джон успішно практикував як суддя у себе в графстві, а з 1627 року в Лондоні. Як пуританин значно більш ревний, ніж батько, і як юрист Джон не міг змиритися з існуючими порядками (уряд проводив активну політику підпорядкування суддів своєї влади). Ще у 1624 році Вінтроп входить до числа подавачів петиції, в якій доводилася «необхідність реформ» і наводився список пороків, що панували в усіх областях державного життя (казнокрадство, судова тяганина, довільне оподаткування…). Джон підтримував дружні стосунки з деякими членами парламенту, пуританськими опозиціонерами.

Незважаючи на всі зусилля, в умовах загальної кризи господарки, справи Джона Вінтропа стали занепадати. У нього з'явилися борги. Він змушений був до того ж розділити маєток з трьома дорослими синами. Навесні 1629 року король розпустив парламент, Джон позбувся місця в суді.

Фінансове становище, яке сильно похитнулося, змушувало його шукати радикальний вихід, і його було знайдено у 1629 році, коли Вінтроп з кількома іншими підприємцями вирішив вирушити до Нової Англії. Детально викладаючи свої аргументи на користь цього ризикованого наміру, Вінтроп спирався не тільки на економічні, але й на релігійні аргументи. У 1630 році на чолі експедиції переселенців він перетнув Атлантичний океан, в пошуках місця для «граду на пагорбі», нового досконалого суспільства, що може служити прикладом для решти людства. На новому місці він незабаром був обраний губернатором колонії Массачусетс.

Будівля в Бостоні, названа ім'ям Джона Вінтропа

Однак Новий Світ розкрив Джона Вінтропа не тільки як талановитого лідера, але і як чудового хіміка і вченого. Він проводив ряд експериментів з метою отримання солі з морської води методом випарювання. Джон Вінтроп був з перших засновників металургійного заводу в штаті Массачусетс у 1633 році.

Вінтроп також виявляв інтерес до медицини і успішно займався лікуванням. Під час свого перебування у Новому Світі Джон Вінтроп вів листування з ученими Англії.

Під час відвідання Англії у 1661—1663 роках Вінтроп був обраний членом Лондонського Королівського Товариства. Він також привіз з Нового Світу багато незвичайних рослин, які не могли не зацікавити короля Карла II. Королю так сподобалося одна з дивовижних рослин, що він навіть наказав зробити з її листя подушку. Надалі Джон Вінтроп спеціально привозив з Нового Світу молочай для його величності .

У наукові інтереси Вінтропа також входила астрологія. Він мав телескоп, і коли жив у Гартфорді в 1664 році, спостерігав за зірками. Вінтроп стверджував, що бачив, або думав, що бачив, п'ятий супутник Юпітера. Він повідомив про своє відкриття королівському товариству, але до нього там поставилися скептично. Тільки у вересні 1892 року Едвард Барнард підтвердив існування супутника.

Вшанування пам'яті

На честь Джона Вінтропа названі міста в США — Вінтроп, штат Массачусетс, та в окрузі Кеннебек, штат Мен. Також на його честь названий Вінтроп-гаус в Гарвардському університеті. Його ім'ям названі сквери в Бостоні і Кембриджі, а також одна з висотних будівель Бостона. У Бостоні Вінтропу встановлено пам'ятник^[4]. У Новому Лондоні існує чимало місць, які носять ім'я Джона Вінтропа. Його ім'ям названа школа, яка розташована в тому місці, де колись стояв його будинок. Також у Новому Лондоні встановлено пам'ятник Джону Вінтропу.

Джерела

Anderson, Robert Charles (1995). The Great Migration Begins: Immigrants to New England, 1620–1633. Boston, MA: New England Historic Genealogical Society. ISBN 978-0-88082-120-9. OCLC 42469253.
Bremer, Francis J (1984). Wilson, Clyde Norman (ред.). John Winthrop. Dictionary of Literary Biography, Volume 30: American Historians, 1607–1865. Detroit: Gale Research. Gale Group link.
Bremer, Francis (2003). John Winthrop: America's Forgotten Founder. New York: Oxford University Press. ISBN 978-0-19-514913-5. OCLC 237802295.
Cave, Alfred (1996). The Pequot War. Amherst, MA: University of Massachusetts Press. ISBN 978-1-55849-029-1. OCLC 33405267.
Dunn, Richard (1962). Puritans and Yankees: the Winthrop Dynasty of New England, 1630–1717. Princeton, NJ: Princeton University Press. OCLC 187083766.
Findling, John E; Thackeray, Frank W (2000). Events That Changed America Through the Seventeenth Century. Westport, CT: Greenwood Publishing Group. ISBN 978-0-313-29083-1. OCLC 43370295.
Golson, J. Geoffrey (2006). Colonial America From Settlement to the Revolution. Santa Barbara, CA: ABC-CLIO. ISBN 978-1-85109-828-6. OCLC 173961337.
Hall, David (1990). The Antinomian Controversy, 1636–1638: A Documentary History. Durham, NC: Duke University Press. ISBN 978-0-8223-1083-9. OCLC 21376617.
Harper, Douglas. Slavery in Massachusetts. Архів оригіналу за 20 лютого 2004. Процитовано 10 травня 2011.
Hart, Albert Bushnell (ed) (1927). Commonwealth History of Massachusetts. New York: The States History Company. OCLC 1543273.
Hawthorne, Nathaniel (1851). The Scarlet Letter. London: David Bogue. OCLC 263528423. Архів оригіналу за 26 липня 2021. Процитовано 25 жовтня 2015.
Hodgson, Godfrey (2009). The Myth of American Exceptionalism. New Haven, CT: Yale University Press. ISBN 978-0-300-12570-2. OCLC 223871299.
Holland, Matthew Scott (2007). Bonds of Affection. Washington, DC: Georgetown University Press. ISBN 978-1-58901-183-0. OCLC 475396383.
Howard, R. H.; Crocker, Henry E (1881). A History of New England. Boston: Crocker and Co. OCLC 4084469.
Jehlen, Myra; Warner, Michael (1997). The English Literatures of America, 1500–1800. New York: Psychology Press. ISBN 978-0-415-90873-3. OCLC 708364947.
Jones, Augustine (1900). The Life and Work of Thomas Dudley, the Second Governor of Massachusetts. Boston and New York: Houghton, Mifflin. OCLC 123194823. Архів оригіналу за 17 лютого 2017. Процитовано 25 жовтня 2015.
Kennedy, Sheila; Schultz, David (2010). American Public Service: Constitutional and Ethical Foundations. Sudbury, MA: Jones & Bartlett Learning. ISBN 978-0-7637-6002-1. OCLC 587153866.
Litke, Justin B., "Varieties of American Exceptionalism: Why John Winthrop Is No Imperialist, " Journal of Church and State, 54 (Spring 2012), 197—213.
Manegold, C. S (2010). Ten Hills Farm: The Forgotten History of Slavery in the North. Princeton, NJ: Princeton University Press. ISBN 978-0-691-13152-8. OCLC 320801223.
Manegold, C. S (18 січня 2010). New England's scarlet 'S' for slavery. The Boston Globe. Архів оригіналу за 23 березня 2011. Процитовано 10 травня 2011.
Mayo, Lawrence Shaw (1936). John Endecott. Cambridge, MA: Harvard University Press. OCLC 1601746.
Mayo, Lawrence Shaw (1948). The Winthrop Family in America. Boston: Massachusetts Historical Society. OCLC 2411980.
Moore, Jacob Bailey (1851). Lives of the Governors of New Plymouth and Massachusetts Bay. Boston: C. D. Strong. OCLC 11362972.
Morison, Samuel Eliot (1981) [1930]. Builders of the Bay Colony. Boston: Northeastern University Press. ISBN 0-930350-22-7.
Moseley, James (1992). John Winthrop's World: History as a Story, the Story as History. Madison, WI: University of Wisconsin Press. ISBN 978-0-299-13530-0. OCLC 26012952.
Osgood, Herbert Levi (1907). The American Colonies in the Seventeenth Century. New York: Macmillan. OCLC 768506.
Pease, Donald E (2009). The New American Exceptionalism. Minneapolis, MN: University of Minnesota Press. ISBN 978-0-8166-2782-0. OCLC 370610705.
Proceedings of the Massachusetts Historical Society, Second Series, Volume VI. Boston: Massachusetts Historical Society. 1891. OCLC 1695300. Архів оригіналу за 26 липня 2021. Процитовано 25 жовтня 2015.
Schweninger, Lee (1990). John Winthrop. Boston: Twayne Publishers. ISBN 978-0-8057-7547-1. OCLC 20131700.
Sedgwick, Catharine Maria (1842). Hope Leslie, or, Early Times in the Massachusetts. New York: Harper & Brothers. OCLC 7910332.
Stanhope, Edward; Bacon, Edwin Monroe (1886). Boston Illustrated. Boston: Houghton, Mifflin. OCLC 79184535. Архів оригіналу за 26 липня 2021. Процитовано 25 жовтня 2015.
Winship, Michael (2002). Making Heretics: Militant Protestantism and Free Grace in Massachusetts, 1636–1641. Princeton, NJ: Princeton University Press. ISBN 978-0-691-08943-0. OCLC 470517711.
Winthrop, John; Dunn, Richard; Savage, James; Yeandle, Laetitia (1996). The Journal of John Winthrop, 1630–1649. Cambridge, MA: Harvard University Press. ISBN 978-0-674-48425-2. OCLC 185405449.