|
Джеррі Малліган
Джеррі Малліган (англ. Gerry Mulligan 6 квітня 1927 — 20 січня 1996) — американський джазовий саксофоніст, композитор, аранжувальник, один із засновників стилю «кул-джаз» та популяризаторів баритонового саксофона. Життя і творчістьМалліган починав з фортепіано, а потім опанував кларнет і різні види саксофонів. Спочатку він заслужив репутацію відмінного аранжувальника. 1944 року Малліган писав аранжування для радіо-оркестру Джонні Ворінгтон. 1946 року переїхав до Нью-Йорку і приєднався штатним аранжувальником до оркестру Джина Крупи; його найвідомішою роботою на той період є аранжування композиції «Disc Jockey Jump». Паралельно виступав як саксофоніст, грав на альт-саксофоні. У 1948 році вперше Джеррі Малліган виступив на баритон-саксофоні у складі нонету Майлза Девіса. Частина записів, зокрема згодом вийшла в компіляційному альбомі «Birth of the Cool», зокрема три композиції авторства Маллігана, і три — аранжовані ним. Творчість цього нонету згодом була оцінена як початок нової течії джазу — джазу західного узбережжя. У 1951 Малліган випустив свій перший власний альбом Mulligan Plays Mulligan, в якому починає викристалізовуватись власний, мелодійний стиль Маллігана. У 1952—1953 році Малліган разом з трубачем Четом Бейкером, басистом Бобом Вітлоком і барабанщиком Чіко Гамільтоном створив квартет, який не звикло для тих часів обходився без піаніста. Записи цього квартету були видані на LP Gerry Mulligan Quartet лейблом Pacific Jazz. Цей колектив розпався у 1953 році, коли Джеррі Маліган був ув'язнений на 6 місяців за торгівлю наркотиками. Після виходу з в'язниці, Малліган продовжував виступи з тромбоністом Бобом Брукмейєром. 1958 року на Ньюпортському джазовому фестивалі виступив у складі оркестру Дюка Еллінгтона і протягом 1957-60 років записав окремі альбоми з Телоніусом Монком, Полом Дезмондом, Стеном Гетцем, Беном Вебстером і Джонні Ходжесом та іншими. Протягом 1960-64 рр. Малліган очолював свій оркестр «Concert Jazz Band», який давав йому можливість писати музику, грати на саксофоні і іноді — на фортепіано. Оркестр на той час включав Боба Брукмейера, Сімса, Кларка Террі і Мела Льюїса (Brookmeyer, Sims, Clark Terry, Mel Lewis). 1964 року біг-бенд розпався, але Малліган продовжував гастролювати з квартетом Дейва Брубека (1968-72 рр.), деякий час грав на сопрано-саксофоні, очолював в середині 70-х секстет, який включав вібрафоніста Дейва Семюелс, і в 1968 році імпровізував спільно на записи зі Скоттом Хемілтоном. У 1958 Малліган починає працювати в кіно. Він починав з ролей у фільмах I Want to Live! (1958 — у складі комбо джаз), Rat Race (1960 — в якому він виступає як тенор-саксофоніст), Subterraneans (1960) і Bells Are Ringing (1960). Згодом Малліган почав писати музику до кінофільмів, зокрема «I Want to Live» і «The Subterraneans», A Thousand Clowns (1965 — головна тема), екранізації бродвейській комедії Luv (1967), французьких фільмів La Menace (1977) і Les Petites galères (1977 — з Астором П'яццоллою) і I'm Not Rappaport (1996 — головна тема). У 1974 році Малліган співпрацював зі знаменитим аргентинським музикантом Астором П'яццоллою. Під час запису сесій в Мілані, Джеррі зустрів свою майбутню дружину, графиню Франка Рота Борджин Балдовінетті, фотожурналістку і позаштатного кореспондента. У 1970-х і 1980-х роках Малліган працює над створенням репертуару для баритон-саксофона. На замовлення Джеррі Маллігана у 1973 році Малліган доручив композитору Франку Прото написати концерт баритон-саксофона, який виконав з симфонічним оркестром Цинцинаті. 1977 року Канадська радіомовна корпорація замовила Гаррі Фрідману написати концерт для саксофона з оркестром, який Малліган виконав з Симфонічним оркестром CBC. 1982 року Зубін Мета запросив Джеррі Маллігана в нью-йоркську філармонію виконати партію сопрано-саксофона в «Болеро» М. Равеля. 1984 року Джері доручив Гаррі Фрідману написати The Sax Chronicles, яку в 1984 році виконав із Лондонським симфонічним оркестром. У квітні того ж року, Малліган був солістом New American Orchestra в Лос-Анджелесі на прем'єрі Spring Wings Патрика Вільямса. Останнім записом Маллігана став квартетний альбом «Dragonfly», записаний влітку 1995 року, що вийшов на лейблі Telarc. Востаннє Малліган виступив у 1995 році — на 13-му щорічному плавучому джазовому фестивалі у Норвегії. Малліган помер у місті Дарієн, штат Коннектикут, 20 січня 1996 року, у віці 68 років, після ускладнень внаслідок операції на коліні. Після смерті Маллігана його бібліотека та численні особисті речі (включаючи позолочений баритон-саксофон Conn) були передані до Бібліотеки Конгресу[11] . Дискографія
Примітки
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джеррі Малліган
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
