|
Джером Керн
Дже́ром Де́від Керн (англ. Jerome David Kern; 27 січня 1885, Мангеттен, Нью-Йорк — 11 листопада 1945, Нью-Йорк) — американський композитор, автор понад 700 пісень та низки популярних оперет. Його кращі твори, зокрема оперета «Театр на плаву[en]» (англ. «Show Boat»), стали класикою американського джазу. БіографіяДжером Керн народився на острові Мангеттен (Нью-Йорк), у єврейській сім'ї емігрантів з Богемії[6]. За сімейною легендою, йому дали ім'я Джером на честь розташованого неподалік від помешкання Джером-парку. Батько Керна тримав конюшню[6], згодом став торгувати музичними інструментами та аксесуарами до них. Він хотів і сина долучити до бізнесу, однак Джером обрав інший шлях. Він проявив здібності до музики, і його мати, що була досвідченим фортепіанним виконавцем і вчителем, навчила його грі на фортепіано та органі[7]. У 1897 році сім'я перебралася до Ньюарка (штат Нью-Джерсі), де Керн відвідував Ньюаркську середню школу (яка у 1907 році стала Баррінгерською середньою школою — англ. Barringer High School). Він написав перші пісні для шкільного музичного концерту (менестрель-шоу) у 1901, а також для любительської музичної адаптації «Хатини дядька Тома», яка була поставлена у яхт-клубі Ньюарка в січні 1902[6]. Керн навесні 1902 року покинув середню школу до закінчення навчання, будучи на старшому курсі. Батько Керна і далі наполягав на тому, щоб його син працював з ним у бізнесі, а не займався композиторською діяльністю. Джерому, однак, не вдалося впоратися з одним із перших завдань: він повинен був придбати два піаніно для магазину, але замість цього він замовив 200[8]. Батько зрештою змирився. Згодом, у 1902 році Керн стає студентом Нью-Йоркського коледжу музики[en], вивчає фортепіано під керівництвом Олександра Ламберта та Паоло Галліко і гармонію у доктора Остіна Пірса[9]. Його першу композицію, фортепіанну п'єсу, що мала назву «At the Casino» було опубліковано того ж року. У період з 1903 по 1905 рік він продовжував музичне навчання у приватних викладачів у Гейдельберзі (Німеччина) й повернувся до Нью-Йорка через Лондон[7][9]. Якийсь час Керн працював репетиційним піаністом в театрах Бродвею та як пісенний демонстратор[en] у музичному видавництві «Тін Пен Еллі». Створені ним у той час музичні номери для лондонських театрів мали успіх. 1910: одружився з Євою Ліл (англ. Eva Leale), у них народилась дочка. Незабаром Керн повертається до Нью-Йорка, працює театральним піаністом. Окремі пісні, написані Керном у 1910-х роках, стають популярними. 1915: Керн спізнюється на пароплав «Лузітанія», який мав доставити його до Лондона. Це рятує йому життя. До кінця 1920-х років Керн стає відомим театральним композитором, на Бродвеї сцену побачили 16 його мюзиклів і шоу. 1925: Керн знайомиться з відомим лібретистом і продюсером Оскаром Гаммерштейном II[en]; з цього моменту розпочинається їхня багатолітня дружба та співробітництво.  1927: Керн і Гаммерштейн створюють гордість американського мюзиклу, оперету «Театр на плаву» (англ. «Showboat»). Це був найкращий твір Керна, його постановки відбуваються і в наш час. «Пісня про Міссісіпі» (англ. «Ol' Man River») з цієї оперети стала народною, багато інших музичних номерів постійно виконуються кращими співаками США. «Театр на плаву» було тричі екранізовано (востаннє — у 1951 році, з Кетрін Грейсон і Авою Гарднер). Після грандіозного успіху «Театру на плаву» Керн укладає контракт з кінокомпанією Warner Bros. (1930) на створення звукових кіномюзиклів. Однак перший його фільм («Men of the Sky») був зустрінутий глядачами холодно і Керн знову повертається до театральної музики. Новим успіхом стали мюзикли «Музика в ефірі» (англ. «Music in the Air», 1932) і «Роберта» (англ. «Roberta»), 1933). Перший є пам'ятним завдяки пісні «The Song Is You», а в другому звучить знаменитий «Smoke Gets In Your Eyes». «Роберту» було екранізовано у 1935 році, у фільмі головні ролі виконували Джинджер Роджерс та Фред Астер.  Друга спроба звернення до музики для кіно відбувається у 1935 році й виявляється успішнішою. У 1936 році пісня Керна «The Way You Look Tonight» для фільму «Swing Time» (також за участю Джинджер Роджерс і Фреда Астера) отримала премію Оскара у номінації «за найкращу пісню». В цьому фільмі звучали й інші пісні Керна, серед них знаменита «A Fine Romance». Ще одного «Оскара» Керн отримав у воєнний 1941 рік за пісню «The Last Time I Saw Paris», вставлену у фільм «Lady Be Good» (хоч ця пісня була створена не для фільму). Мюзикл «Very Warm for May[en]» (1939) успіху не мав, однак додав у золотий фонд американської пісні один із шедеврів Керна: «All the Things You Are[en]». 1939: після інфаркту Керн, за порадою лікарів, обмежується музикою для кіно як у меншій мірі виснажливим заняттям. «Лебединою піснею» Керна стали два кіномюзикли 1944 року. Перший з них — «Дівчина з обкладинки» (англ. «Cover Girl») з Рітою Гейворт і Джином Келлі. Саме там прозвучала пісня «Long Ago (and Far Away)». Другим став «Не можу не співати» (англ. «Can't Help Singing») з Діною Дурбін. 5 листопада 1945 року в Нью-Йорку під час прогулянки наодинці Керн упав через втрату свідомості (як згодом вияснилось, причиною був інсульт). Документів у нього при собі не було, тому Керна поклали спочатку у безплатну лікарню на острові Велфер і лише через декілька днів, після того, як друзі його відшукали, перевели до іншого лікувального закладу. Оскар Гаммерштейн сидів біля Керна до останнього дня, однак композитор помер 11 листопада, так і не прийшовши до тями[10]. Керн похований на нью-йоркському цвинтарі Фернкліфф. В останню путь його проводжали всі знаменитості Голлівуду, некролог озвучив по радіо президент Гаррі Трумен. Уже в наступному році кіностудія Metro-Goldwyn-Mayer випустила кіноверсію його життя «Поки пливуть хмари» (англ. «Till the Clouds Roll By»). Творчість1904—1911У приведених нижче спектаклях і ревю раннього періоду Керну належать лише окремі номери.
1912—1924У цей період Керн уже пише музику переважно одноосібно.
 1925—1945
Примітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
