|
Дженніфер Елі
Дженніфер Анна Елі (англ. Jennifer Anne Ehle, МФА: [/ˈiːli/] Ілі; нар. 29 грудня 1969, Вінстон-Сейлем, штат Північна Кароліна, США) — американо-британська акторка театру, кіно і телебачення. Найбільше знана як виконавиця ролі Елізабет Беннет у телесеріалі «Гордість і упередження» 1995 року, за яку вона здобула премію «BAFTA» у номінації «Найкраща жіноча роль». Виконувала ролі другого плану у таких фільмах як «Вайльд» (1997), «Сонячне сяйво»[en] (1999), «Промова короля» (2010), «Тридцять хвилин по півночі» (2012), «Робокоп» (2014). ЖиттєписДженніфер Анна Елі народилася в сім'ї американського письменника Джона Елі[en] та англійської акторки Розмарі Гарріс. Вона має англійське, німецьке і румунське (прабабуся по материній лінії) коріння. Ще у три роки Дженніфер дебютувала на театральній сцені — з матір'ю, яка виконувала роль Бланш Дюбуа у відродженій на Бродвеї виставі «Трамвай Бажання» Теннессі Вільямса. Дженніфер провела дитинство у Великій Британії та США. Вона змінила 18 шкіл, серед яких була Академія мистецтв у Інтерлошені[en] (штат Мічиган). Драматичне мистецтво вивчала у Школі мистецтв Північної Кароліни[en] і в лондонській Центральній школі мови і драми. Кар'єра1992 року режисер Пітер Гол запросив Дженніфер Елі на роль у телевізійній адаптації роману Мері Веслі «Ромашкова галявина»[en]. У серіалі вона і її мати виконали роль однієї персонажки у різному віці. Цей серіал, що вийшов на британському телеканалі «Channel 4», розповідає про долю сім'ї двоюрідних братів і сестер від 1939 року до сьогодення. 1995 року виконання ролі Елізабет Беннет у телесеріалі BBC за романом Джейн Остін «Гордість і упередження» принесло Дженніфер Елі премію «BAFTA». Згодом вона отримала роль у художньому фільмі «Дорога до раю»[en] (1997). Продовжила кар'єру, поєднуючи ролі в кіно і на театральній сцені. Її виступи одержали схвальні відгуки критики, а 2000 року акторка здобула премію «Тоні» за найкращу головну роль у виставі «Істинне»[en] Тома Стоппарда. Це був її дебют на Бродвеї. Того ж року на цю премію номінувалася і її мати Розмарі Гарріс за роль у виставі «Слушний час»[en]. Після перерви через народження та догляд за двома дітьми Дженніфер Елі повернулася на сцену 2005 року у виставі «Філадельфійська історія»[en] режисера Кевіна Спейсі у лондонському театрі «Олд Вік»[en]. Наступного року вона втілила Леді Макбет у виставі «Макбет» за твором Шекспіра. Свою другу премію «Тоні» Дженніфер одержала за виконання ролей трьох персонажів у триптиху Тома Стоппарда «Берег Утопії»[en], що йшов від жовтня 2006 до травня 2007 року. Пізніше Дженніфер Елі знялася в таких стрічках, як «Перед дощем»[en] (2007) спільного британо-індійського виробництва, «Гордість і слава» (2008), де її партнерами на знімальному майданчику були Едвард Нортон і Колін Фаррел, у телефільмі CBS «Дочка Расселів». Також вона знялася у фільмі Іштвана Сабо «Сонячне сяйво»[en], де знову разом зі своєю матір'ю виконала роль однієї персонажки у різні періоди життя. 2010 року Елі виконала одну з головних ролей у виставі «Містер та місіс Фітч», яку представив нью-йоркський театр «Second Stage Theatre»[en]. Окрім того, Дженніфер Елі виконала одну з другорядних ролей у стрічці «Промова короля» (2010), де головну роль зіграв її партнер по серіалу «Гордість і упередження» Колін Ферт. 2015 року на екрани вийшов фільм «П'ятдесят відтінків сірого» за однойменним романом, де Елі зіграла роль Карли Мей Вілкс, матері головної героїні. Особисте життяВід початку знімання «Гордості і упередження» Елі зустрічалася з виконавцем ролі Містера Дарсі Коліном Фертом. 29 листопада 2001 року одружилася з письменником Майклом Раяном. У шлюбі народила сина Джорджа (6 лютого 2003) і дочку Талулу (4 березня 2009). Роботи в кіно і на телебаченні
Нагороди та номінації
Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
.svg){kind=small}
