|
Джеймс Гілрей
Джеймс Гілрей (англ. James Gillray 13 серпня, 1757, Челсі — 1 червня, 1815, Лондон) — британський художник, більше карикатурист зламу XVIII–XIX ст. Життєпис, ранні рокиМав просте походження у британському суспільстві, давно орієнтованому на привілеї багатих верств населення. Батько майбутнього художника-карикатуриста був інвалідом війни. У битві при Фонтенуа він втратив руку. Батько був пацієнтом військового шпиталю у Челсі, тодішньому передмісті Лондона. Формування смаків і прагненьХлопець знав злидні і відчував несправедливість суспільного устрою у Англії. Це сформувало з роками спротив і прискіпливе ставлення до британської аристократії і британських політиків. Невдоволення життям, бідністю і спротив реальній політиці Британії навернули згодом художника до праці в галузі побутової і політичної карикатури. В ранній період він опанував техніку гравюри. Але був і етап пошуків себе, небезпечні молоді мандри тощо. Необхідність мати фах примусила молодика повернутися у Лондон, де він влаштувався на навчання у лондонську Королівську академію на відділення графіки. За припущеннями, в цей період він заробляв створенням карикатур для різних періодичних видань, але ховався за різними псевдонімами. Використовував різні графічні техніки — офорт, акватинта, пунктирна гравюра. Серед художніх авторитетів художника-початківця — померлий на той час британець Вільям Хогарт і його карикатури. Як художник, був майстернішим за Томаса Ровлендсона, що теж працював карикатуристом, однак останній надто експлуатував еротику та побутові теми. Зрілі роки Молодик зустрів Ханну Хамфрі, з котрою мав бізнесові і любовні стосунки. Вона забезпечувала торгівлю його гравюрами і карикатурами, а він творив. Тим не менше до офіційного шлюбу стосунки не дійшли. У пізній період творчості була створена гравюра «Слизька погода» або «Небезпечна ожеледиця» (1808 р.) Її появу пов'язують із досвідом раннього періоду, коли натовп збирався біля вітрини крамнички пані Ханни Хамфрі і розглядав нові твори художника. Критика революції і всього французького .jpg) Важливою політичною подією тогочасного життя стала французька революція 1789—1793 рр. За її критику і осуд непогано платили британські володарі періодичних видань. За подіями французької революції прискіпливо спостерігали у Британії і робили всі запобіжні заходи для нерозповсюдження ідей французької революції у Британії. Так, в роки революції в Шотландії було створене «Товариство друзів народу», керував яким доктор Мюр. Вже 1793 року його притягли до суду в ліберальній Британії і засудили до чотирнадцяти (14) років каторжних робіт (!). Критику подій французької революції маскували під аналітику і незаангажованість. У суспільстві Британії насадили консервативні і осудливі погляди на французьку революцію. Активним провідником консервативних і осудливих поглядів став і карикатурист Джеймс Гілрей. В хід пішов увесь арсенал давно вироблених образів бароко і образів новітніх — алегоричне зображення Британії як уособлення мудрості (ніяк не менше !), колісницю котрої тягнуть британський лев і ганноверський кінь (геральдичні звірі Британії і Ганновера), розгніваний критикою Наполеон і навіть Джон Буль (ще одне уособлення Британії), що відрубає голову Наполеону, якщо той наважиться напасти на Британію. У Наполеона Бонапарта був план висадитися на острівну Британії і захопити Лондон. Реакцією на цей план і стане чергова карикатура Джеймса Гілрея, найбільш радикальна у циклі осудливих карикатур на події французької революції і на плани та дії Наполеона. 
Джон Буль і критика внутрішніх справ Абсолютним антиподом рішучому Джонові Булю (у анти французьких карикатурах) постає той же Джон Буль у карикатурах на британську тематику. Товстий, нетямущий, заляканий і довірливий дурник, він платить зайві гроші грабіжникам-чиновництву, він учасник паніки з паперовими грошима, сліпий, що дає себе пограбувати, обдурити і бути побитим.
Карикатури на політичні теми і на політика Фокса  Аналіз карикатур Джеймса Гілрея доводить, що він не мав прихильності ні до партії вігів, ні до партії торі. Досить часто темою політичних карикатур Гілрея ставав британський політик і аристократ Чарльз Джеймс Фокс (1749—1806). Фокс був онуком позашлюбного королівського сина Карла ІІ, герцога Ричмондського. Багатій і аристократ, Фокс розважався політикою і отримав популярність у Британії і у Європі, бо перейшов у опозицію до уряду, підтримував американські колонії у їх боротьбі проти колонізаторів-британців, відрізнявся схвальним ставленням до французької революції. Сміливість парламентських спічів Фокса йшла від захищеності у мирній Британії і від успадкованого багатства, котре він не наживав. Гілрей зробив аристократа Фокса предметом нищівної критики, звинувачуючи того у всіх недоліках і гріхах французької революції. Все, що пропонував Фокс, викликало у Гілрея спротив і новий напад сатири. Вже не консерватором, а цинічним обскурантом став Джеймс Гілрей, коли створив карикатуру «Патріотичне оновлення або парламентська реформа». Фокс запропонував парламентську реформу з обережним пом'якшенням стану народу при збереженні усіх пільг аристократів Англії, до котрих належав і сам. Гілрей вважав, що Фокс запропонував реформи на кшталт французької революції з її скасуванням релігії, скасуванням приватної власності (священної і недоторканої у Британії), за право скасувати королівську владу. Всі ці «гріхи» політика Фокса, реальні і надумані карикатуристом, і були представлені у карикатурі «Патріотичне оновлення або парламентська реформа». У правому кутку гравюри три непривабливі постаті гріються у печі-буржуйки, де спалюють Біблію та Велику Хартію Вільності, дві «священні корови» консервативної британської політики. Найменш цікаві побутові карикатуриНайменш цікавими у творчому спадку графіка Гілрея виявилися побутові карикатури. Він старанно обігрував недоліки обслуги перукаря, недолугі дамські моди і її крайні вияви, нудьгу багатіїв, котрим нема чого прагнути. Особливо часто він звертався до створення карикатур на тогочасних лікарів і шарлатанів від медицини. Сатирична графіка Гілрея ніяк не вплинула на стан явищ ні у дамських модах, ні у нудному побуті багатіїв, обмежених і позбавлених прагнень, ні у стані обслуги перукарів, ні у наявності шарлатанів у медицині ні тоді, ні тепер. Побут виявився консервативним і непідвладним ні сатирі Гілрея, ні сатирі армії карикатуристів, що наслідували митцю у наступні століття. Галерея обраних карикатур
Див. також
Джерела Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джеймс Гілрей
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
_by_James_Gillray.jpg)
