Джапарова Еміне Айяровна

Еміне Айярівна Джапа́рова
крим. Emine Ayar qızı Ceppar
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася5 травня 1983(1983-05-05) (41 рік)
м. Краснодар, РСФСР, СРСР
Країна Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьжурналістка, редакторка, телеведуча, політична діячка
Alma materІнститут міжнародних відносин Київського університету (2006) Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовукраїнська Редагувати інформацію у Вікіданих, англійська Редагувати інформацію у Вікіданих, кримськотатарська Редагувати інформацію у Вікіданих, турецька Редагувати інформацію у Вікіданих, іспанська Редагувати інформацію у Вікіданих і російська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладМЗС України Редагувати інформацію у Вікіданих і ATR Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіяіслам Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Еміне Айярівна Джапа́рова (також Емінє Джеппар, крим. Emine Ayar qızı Ceppar; 5 травня 1983, Краснодар, РСФСР) — українська кримськотатарська політична та державна діячка, журналістка, перша заступниця міністра закордонних справ України (2020—2024)[1]. Колишній представник України при міжнародних організаціях у Відні (22.02.2024-10.07.2024)[2].

Життєпис

Народилася 5 травня 1983 року в місті Краснодарі, РСФСР. Середню освіту здобула у Криму[3].

У 2000 році вступила на навчання до Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Шевченка на спеціальність «Міжнародні відносини». Проходила стажування в Державному Департаменті США та Верховній раді України[4]. У 2006 році отримала дипломи політолога-міжнародниці й перекладачки англійської мови з відзнакою.

У 2005 році брала участь у програмах Державного департаменту США «International Visitor Leadership Program» і «Молодіжна альтернатива». У тому ж році взяла участь у стажуванні «Молодіжна альтернатива», яке проходило у Секретаріаті першого заступника Голови Верховної Ради[3].

У 2008 році закінчила навчальну програму для дипломатів при Інституті міжнародних відносин Клінґендаль, Нідерланди[5].

Політична кар'єра

2002—2003 — помічниця з питань національних меншин у службі першого віцепрем'єр-міністра України з гуманітарних питань на громадських засадах.

З березня 2008 до січня 2010 року — працювала аташе по посаді третього секретаря відділу соціально-гуманітарних питань Департаменту культурного та гуманітарного співробітництва МЗС України;

З жовтня 2015 до квітня 2016 — радниця міністра інформаційної політики з питань інформаційної політики щодо Криму.

З 20 квітня 2016 — перша заступниця міністра інформаційної політики України, у вересні 2019 звільнилася з посади[6].

2019 року — кандидат у народні депутати від партії «Українська стратегія Гройсмана», № 4 у бюлетені[7];

18 травня 2020 — перший заступник Міністра МЗС Дмитра Кулеби[8], голова Національної комісії України у справах ЮНЕСКО[9].

На посаді заступниці міністра просувала координаційний механізм з деокупації Криму «Кримська платформа»[10][11].

З лютого 2024 року — постійний представник України при міжнародних організаціях у Відні[12], у квітні уряд звільнив Джапарову з посади першого заступника глави МЗС[13].

15 травня 2024 року, згідно Указу Президента України, Джапарова була увільнена від виконання обов'язків голови Національної комісії України у справах ЮНЕСКО[14].

В липні 2024 року чоловіку Джеміне, олігарху Геннадію Боголюбову, було оголошено підозру про незаконний перетин кордону за допомоги самої Джапарової. Після цього призначення Джарапової у Відні було аннульовано[15].

12 липня 2024 року Джапарова подала у відставку з посади постійного представника України при міжнародних організаціях у Відні[16].

Журналістика

2011—2014 — ведуча та автор програм на кримськотатарському телеканалі ATR, зокрема новин Заман", автор та ведуча шоу про моду Sherfe fashion та програми «ПРОкіно».

У 2014 році працювала відеоредакторкою, помічницею головного редактора сайту «Крим. Реалії».

У лютому 2014 року почала працювати журналісткою на «Радіо Свобода».

Громадянська позиція

У жовтні 2017 року журналісти російського телеканалу «Дождь» брали у Еміне коментар щодо звільнення заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова та Ахтема Чийгоза. Джапарова почала говорити українською, після чого ведуча Анна Монгайт перервала її, пояснивши, що в ефірі відсутній перекладач і попросила перейти на російську. Джапарова відмовилася й продовжила говорити українською[17].

Вибачте, але я офіційна особа, тому змушена розмовляти українською мовою. Це мій свідомий вибір. Прошу зрозуміти мою мову

— сказала вона журналістці.

Особисте життя

  • Колишній чоловік — Ленур Німетуллаєв.
  • Дві дочки — Іман та Алем-Султан[3].
  • Чоловік (з 2023 року) — Геннадій Боголюбов, український олігарх, один із найбагатших бізнесменів України, від якого вона у травні 2024 року народила дитину[18].

Доходи та статки

Згідно з декларацією про доходи за 2018 рік Джапарова заробила 556 тис. грн. Вона орендує квартиру у Києві на 130 м2. Має автомобіль Audi A6 2006 року. На момент покупки машина коштувала 145 тис. грн[19].

У декларації за 2017 рік зазначено, що чоловік Джапарової Ленур Німетуллаєв володів квартирою у Криму, а також складом та двома нежитловими приміщеннями[3].

У 2016 році Джапарова задекларувала годинник «Omega Seamaster Professional 300m/1000ft» за 103 тис. грн. За її словами, під час перебування на зборах світових інформагентств у Кувейті, Міністр інформації та у справах молоді Кувейту, Шейх Сальман Сабах Аль Салєм Аль-Хомуд Аль-Сабах, подарував їй його[20].

Нагороди та відзнаки

  • Орден «За заслуги» III ступеня (22 грудня 2021) — За вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного співробітництва України, багаторічну плідну дипломатичну діяльність та високий професіоналізм[21]

Примітки

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Джапарова Еміне Айяровна
  1. ↑ Про призначення Джапарової Е. А. першим заступником Міністра закордонних справ України. Кабінет Міністрів України. 10 червня 2020. Архів оригіналу за 11 червня 2020. Процитовано 10 червня 2020.
  2. ↑ Указ Президента України № 87/2024 «Про призначення Е.Джапарової Постійним представником України при міжнародних організаціях у Відні»
  3. ↑ а б в г Эмине Айяровна Джапарова. znaj.ua (рос.). 14 червня 2019. Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 23 листопада 2021.
  4. ↑ Джапарова Еміне Айяровна — Біографія, Балотування, Фракції, Декларації | ПолітХаб. www.chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 23 листопада 2021.
  5. ↑ Джапарова Эмине. LIGA. Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 23 листопада 2021.
  6. ↑ Джапарова написала заяву про звільнення. Архів оригіналу за 14 вересня 2019. Процитовано 18 травня 2020.
  7. ↑ Гройсман очолив список партії «Українська стратегія» на виборах до Ради, в п'ятірці — ще три міністри [Архівовано 23 червня 2019 у Wayback Machine.] 112.ua (07.06.2019)
  8. ↑ Стало відомо, хто стане першим заступником голови МЗС України. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 11 червня 2020. Процитовано 18 травня 2020.
  9. ↑ Указ Президента України від 14 липня 2020 року № 272/2020 «Про голову Національної комісії України у справах ЮНЕСКО»
  10. ↑ Еміне Джапарова презентувала послам країн-членів ЄС ініціативу «Кримська платформа» і обговорила практичні аспекти залучення Євросоюзу до її діяльності. МЗС України. 17 листопада 2020. Архів оригіналу за 17 листопада 2020. Процитовано 26.02.2021.
  11. ↑ Джапарова презентувала Кримську платформу в ОБСЄ. Укрінформ. 01.03.2021. Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 01.03.2021.
  12. ↑ Зеленський призначив Джапарову постпредом України у Відні. РБК-Украина (укр.). Процитовано 14 квітня 2024.
  13. ↑ Джапарову звільнили з посади першого заступника глави МЗС. РБК-Украина (укр.). Процитовано 14 квітня 2024.
  14. ↑ [https://www.president.gov.ua/documents/3302024-50833 Указ Президента України від 15 травня 2024 року № 330/2024 «Про голову Національної комісії України у справах ЮНЕСКО»]
  15. ↑ Пасажир в останньому купе. Як олігарх Геннадій Боголюбов виїжджав з країни. Українська правда (укр.). Процитовано 9 липня 2024.
  16. ↑ Еміне Джапарова подала у відставку з посади постпреда України у Відні. РБК-Украина (укр.). Процитовано 18 липня 2024.
  17. ↑ «Зрозумійте мою мову»: замміністра відмовилася переходити на російську в ефірі російського ТБ. portal.lviv.ua (укр.). Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 23 листопада 2021.
  18. ↑ Пасажир в останньому купе. Як олігарх Геннадій Боголюбов виїжджав з країни
  19. ↑ Перегляд документа #fe80a589-6496-47b6-9a27-0110e909dc87 | ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ДЕКЛАРАЦІЙ. public.nazk.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 23 листопада 2021.
  20. ↑ Перегляд документа #d442d40d-8215-46cf-bcd6-64f846055b41 | ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ДЕКЛАРАЦІЙ. public.nazk.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 23 листопада 2021.
  21. ↑ Указ Президента України від 22 грудня 2021 року № 669/2021 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня працівників дипломатичної служби»

Посилання